17 травня, напередодні Міжнародного дня музеїв, в історичному музеї Кам’янського державного історико-культурного заповідника відбувся літературно-музичний вечір «А говорили, янголів нема… Портрети захисниць України», присвячений 100-річчю Української революції. Ця композиція проведена в рамках міжнародної акції «Ніч музеїв» і присвячена жінкам – захисницям України.
      Олександра Соколовська, відома як отаманша Маруся, наша землячка із Грушківки Дуся Апілат – зовсім юні дівчата – у нелегкий для України час разом із чоловіками взяли до рук зброю і виборювали незалежність для своєї держави. Це було майже 100 років тому.
     Зараз, коли вже четвертий рік іде російсько-українська війна, наші сучасниці знову не можуть відсиджуватися в тилу… 
     Одного дня вони змінили зручні офісні крісла і витончені туфельки на окопи та берці. Подорожі за кордон та походи в гори – на поїздки в зону бойових дій. Затишну домашню кухню – на бліндажі. Дамську сумочку – на автомат. 
       Чому вони пішли на війну? Бо взимку 2013 на Майдані побили їхніх дітей, родичів, друзів, однодумців. Бо у вільній країні, їхній країні, почали будувати "русский мир". Бо їхні (та і не тільки) чоловіки носять автомати Калашникова, а не доньок на руках. Бо багато хто більше не зможе спокійно запускати салют на свята. Бо діти в українських школах малюють не будинки, море і планети, а солдатів і танки. Бо у святого Миколая просять не новий велосипед, а миру і "щоб татко повернувся живим". Бо війна. Бо вони Берегині. І вибрали такий шлях – берегти свою країну.
      Це не всім чоловікам під силу, не те, що звичайним жінкам. Але вони інші. Воні – ті, хто вибрав шлях не з простих. І вони – Жінки! Просто – Жінки на війні. Саме їм – із вдячністю – і присвячується композиція.