5 травня святкує ювілей Ігор Тимчук, наш земляк, відомий в Україні та за її межами художник, поет, співак, керівник ансамблю етнічного співу «Край». Він – лауреат премії «Український національний олімп» (2007) у номінації «Створення оригінального образотворчого стилю», того ж року І. Тимчука визнано «Художником року», він входить до реєстру «100 кращих художників РФ».

І. О. Тимчук народився у 1966 році в Кам’янці, в родині інженерів. Тут пройшли його дитячі й шкільні роки. Після служби в армії разом із другом поїхав до Москви вступати до ВГІКу на режисерський факультет. Мрія про навчання в інституті кінематографії не здійснилася. Ігор Тимчук вступає до Московського педуніверситету. Так сталося, що він провчився там всього один рік. Та за цей короткий період навчання він створив студентський театр, де поставив дві авторські п’єси, що йшли з великим успіхом. На початку 1990-х років Ігор пише п’єси, сценарії, оповідання, повісті.

У 27 років Ігор Тимчук свідомо почав займатися живописом. Він не має професійної художньої освіти. Мистецтво для Ігоря Тимчука – це духовне знання, яке дане людині від Бога. Стан творчого становлення підштовхнув художника до пошуку відповідних форм вираження. Експерименти з різними техніками визначили особливе ставлення митця саме до техніки написання картини. Художник свідомо створює грубу фактуру полотна: ретельно і послідовно наносить шари темперної і олійної фарби, в результаті чого створюється міцна фактурна поверхня. Корпусне нанесення фарби основного фону створює ефект живопису на дереві. Зображення прописується тонким лесируванням (лесирування - послідовне нанесення прозорих шарів фарби один на другий після повного висихання попереднього шару) і вкривається прозорою оліфою. Художник працює мастихіном (художнім шпателем), його рухи вільні і хаотичні. Виразна фактура створює особливу легкість і об’ємність зображення, лесирування, виконані напівпрозорими фарбами – умброю та сієною – роблять зображення живим і глибоким.

І. Тимчук не випадково ставить акцент саме на сприйнятті живопису через фактуру. Сучасна поліграфія, комп’ютерні монітори дозволяють дуже точно передати зображення (малюнок), колір, але тільки не фактуру. Саме це й відрізняє справжність, унікальність живопису від інших видів образотворчого мистецтва.

«Я не знаю звідки це у мене, – говорить І. Тимчук. – Я не вигадую сюжетів. Просто працюю технікою, і виходить те, що було у мені. Потім сам не можу повірити, що це написав я. Іноді мені здається, що настане ранок, коли я сяду за полотно і не зможу підняти пензля. Я не зможу більше писати. Цей геній зникне так само, як і був мені даний».

Органічне поєднання деяких формальних рішень з італійського мистецтва XV- XVI століть, активне використання язичницької символіки, традиційний колорит, побудований на природних фарбах, – у цих прийомах можна відчути бажання художника бути близьким до мистецтва минулих епох. Художник намагається показати сутність речей і явищ, які не підвладні часовим змінам.

Портрети І. Тимчука виконані в техніці майстрів епохи Відродження. В пейзажах митець намагається розкрити узагальнений образ природи, не пов’язаний із конкретною місцевістю.

Лариса Висоцька, старший науковий співробітник картинної галереї Кам’янського ДІКЗ