Петро Ілліч Чайковський – один із найвідоміших композиторів, чиї твори найчастіше виконують музиканти всього світу. Незважаючи на популярність та немеркнучу славу, він залишається до цього часу цілковито не пізнаним як в творчому, так і в особистому плані.
Сприйняття творчого та приватного життя Чайковського склалося під впливом його біографій, які були написані протягом минулих століть. За ними можна прослідкувати еволюцію розуміння та інтерпретацію життя і музики Чайковського. Поява перших біографій Чайковського, ще при житті, була пов’язана з популярністю його музики на батьківщині та в Європі. Джерелом інформації для перших коротких життєписів композитора слугували різні інтерв’ю, які з’являлися в періодичній пресі. Часто сам композитор складав короткі автобіографії на прохання тих чи інших людей
Першу ґрунтовну біографію «Життя Петра Ілліча Чайковського» написав брат композитора Модест Чайковський – драматург, прозаїк, оперний та балетний лібретист, театральний критик, перекладач. Модест Ілліч Чайковський відомий ще й як засновник музею нового типу. Створений ним музей П.І.Чайковського в м. Клин, в якому збережено не тільки побутову обстановку останніх років життя композитора але і його архів, бібліотеку, став першим меморіальним музичним музеєм в Росії та одним із перших в Європі. Його згодом наслідували засновники меморіальних музеїв письменників, художників, музикантів як на батьківщині, так і в інших країнах.
Основними рисами характеру Модеста Ілліча композитор вважав доброту і всеохоплюючу любов. Саме ці душевні якості молодшого брата проявилися під час написання ним першої біографії Петра Ілліча Чайковського. І справді, книга написана Модестом Іллічем з великою любов`ю. Робота над біографією розпочалася в серпні 1895 року. В 1896 році в журналах «Північний вісник» та «Російська музична газета» з`явились публікації перших розділів майбутньої книги. В 1897 році М.І.Чайковський в своєму інтерв’ю для журналу «Сім’я» зазначив, що першочерговим його завданням є написання повної і достовірної біографії П.І.Чайковського, щоб попередити видання недостовірної та неправдивої.
Написання біографії композитора, відповідно до задуму Модеста Чайковського, означало створення, в першу чергу, архіву Петра Ілліча. Це й було зроблено Модестом Іллічем в Клинському музеї. Архів Будинку-музею Чайковського в Клину став унікальним за кількістю та характером зібраних документів саме завдяки Модесту Іллічу. Він збирав і копіював документи (листи, щоденники). Робив дуже багато виписок із газет та журналів, що стосуються Чайковського та подій, які з ним пов’язані. Особисто записував важливі для біографії П.І.Чайковського спогади, які до цього часу не втратили своєї цінності. Серед них свідчення, які розкривають образ молодого Чайковського (спогади Рудольфа Кюндінгера, Івана Турчанінова, Володимира Герарда, Федора Маслова, графині Капніст). На основі своїх особистих бесід і переписки з Ф.Дюрбах Модест Ілліч зберіг для майбутніх поколінь дорогоцінні штрихи до портрету маленького Чайковського, світу його дитинства, життя сім`ї в 40-і роки. М.І.Чайковський також скопіював дитячі зошити, на яких написано: «Листи 1848-1856». Серед них є перекладені французькі тексти шести листів Чайковського до Ф.Дюрбах, останній з яких датований 1856 роком. Оригінали цих листів до цього часу не знайдені. Збір такої кількості матеріалів з різних джерел, їх опрацювання та систематизація говорить про те, що автор сам детально вивчав життя свого брата. 
В другій половині 90-х років почали виходити окремі розділи біографії композитора. В 1900-1902 роках у видавництві П.І.Юргенсона вийшов тритомник М.І.Чайковського «Життя Петра Ілліча Чайковського».
У першому томі описано родовід сім`ї, дитячі роки та становлення особистості майбутнього композитора. Другий том охоплює життя П.І.Чайковського з 1877 по 1884 роки, а третій – з 1885 по 1893 роки. Останній том містить покажчик імен та прізвищ, а також повний каталог творів композитора. 
У книзі М.Чайковського опубліковано багато листів композитора, фрагменти щоденників, спогади сучасників, рідних та близьких, сімейні перекази та особисті спостереження автора. Тому книгу одночасно розглядають як літературну пам`ятку і як історичне джерело. Дане видання є синтезом різноманітних жанрів: наукової біографії, особистих спогадів автора, літературного твору в жанрі романтичної біографії та ін.. Згодом книга «Життя Петра Ілліча Чайковського» стала для багатьох дослідників життя і творчості Петра Ілліча Чайковського основою для подальшої наукової та пошукової роботи. 
Модест Ілліч Чайковський під час написання біографії, прагнучи достовірності, звернувся, в першу чергу, до листів композитора. Таким чином, з самого початку він прирік свою працю на суб’єктивізм при відборі листів та цитат із них, враховуючи тільки свою думку, а також на певну міфологізацію окремих епізодів життя композитора та його поглядів, які були ним висвітлені в листах під тиском певних обставин та моментів життя. Можливо, тому біографія, написана М.І.Чайковським, отримала різні відгуки сучасників, як схвальні, так і критичні. Так, музикознавець В.В.Яковлєв зазначав, що читачі, які ще не мали справжнього досвіду у вивченні творчої особистості видатного композитора, отримали сьогодні чудову можливість з нею познайомитись. Юлій Дмитрович Енгель, композитор та музичний критик, не вважав книгу М.І.Чайковського в традиційному розумінні біографією, а лише збірником цікавих документів, у якому майже відсутній цілісний життєпис. Перші рецензенти також відзначали, що в книзі М.І.Чайковського замовчуються деякі факти з життя композитора та його висловлювання, які були добре відомі сучасникам, особливо музичному колу. Інші рецензенти критикували працю М.І.Чайковського за надмірну деталізацію розповідей про події в житті композитора. Хоча М.І.Чайковський скорочував, редагував текст своєї книги в рукописі, намагаючись уникнути деталей, які здавались йому не важливими. Наукові співробітники Клинського державного меморіального музичного музею-заповідника П.І. Чайковського вважають, що сьогодні виникла потреба в публікації якщо не всієї, то хоча б частини книги М.І.Чайковського з відновленням купюр, варіантів тексту, деяких джерел, що дозволило б виявити нові деталі та епізоди життя композитора. Науковці доводять, що саме в рукопису книги є подробиці про народження Чайковського (гулька на голові, операція в перші дні життя), про тяжку хворобу, перенесену в дитинстві (кір). Вони вважають, що ці деталі доповнюють інформацію про формування Чайковського як особистості, особливості його натури і мають вирішальне значення в розумінні формування постаті майбутнього митця.
Сам же М.І.Чайковський на останніх сторінках книги так визначив її долю : «Моя праця закінчена. Описом останнього подиху Петра Ілліча виконане моє завдання зобразити людину. Показати митця в поступових фазах розвитку таланту, визначити його значення в історії музичного мистецтва – не в моїх силах. Якщо все достовірне, документальне, що мені вдалося зібрати тут, слугуватиме основою для праць, які зможуть виконати це завдання, - тоді найзаповітніша мрія моїх поривань буде досягнута». 
Одним із головних фактів, який мав суттєвий вплив на стиль написання першої біографії Петра Ілліча Чайковського, є постать самого біографа, Модеста Ілліча Чайковского. Юрист за освітою, він увійшов в історію музичної культури як людина широких енциклопедичних знань та творчих можливостей. Він був членом Головної Дирекції Імператорського Російського Музичного Товариства, почесним членом спілки «Музично-теоретична бібліотека». П.І.Чайковський присвятив йому цикл «12 п`єс середньої важкості для фортепіано», ор.40.
Модест Ілліч та його брат близнюк Анатолій народилися 1 травня 1850 року на Уралі, в Алапаєвську. Через чотири роки в родині сталося горе: від холери померла їхня мати, Олександра Андріївна Чайковська.
Фактично, після цієї втрати в Петра Ілліча до його молодших братів виникло почуття відповідальності за їхню долю.
«Моя любов та прихильність до цих двох хлопчиків стає з кожним роком все більшою. Я дуже ціную ці почуття мого серця. В сумні хвилини життя мені тільки варто згадати про них – і життя стає для мене ще дорожчим. Я по можливості намагаюсь замінити своєю любов`ю ніжність і турботи матері і, здається,я це в мене виходить».
Сам Модест Ілліч говорив, що навіть найдосвідченіший і наймудріший педагог чи любляча і ніжна матуся не могли замінити їм брата. Вони дійсно все довіряли Петру Іллічу, і його вплив на братів був безмежний. 
Самостійне життя Модеста Ілліча розпочалось так само як, і в його брата, з державної служби після закінчення Училища правознавства. Спочатку він працював в судовому відомстві в Симбірську, згодом – у Києві. 
Із середини 70-х років Модест Ілліч розпочав регулярно займатися літературною справою. Саме Петро Ілліч розпізнав у брата справжній талант і був щедрим на практичні поради.
Модест Ілліч постійно складав сценарії для опер, балетів, писав статті, рецензії, прозові твори і драми. Перша його п`єса «Благодійник» (1874, пізніше отримала назву «Борці») була поставлена в Петербурзі. За власним зізнанням М.І.Чайковського, драматичний та музичний театри були його пристрастю з дитинства.
Стосунки братів Модеста та Петра були близькими як в духовному, так і в творчому плані. Петро Ілліч обговорював з ним свої задуми, ділився планами, прислухався до порад. Так, саме Модесту Іллічу композитор розповів про задум опери «Євгеній Онєгін» та виклав йому попередній сценарій. Саме Модест Ілліч став автором лібрето двох останніх опер геніального брата – «Іоланта» та «Пікова дама». Він брав участь у викладі лібрето балету «Лускунчик»; для постановки балету «Лебедине озеро» в 1894 році написав нове лібрето, яке використовувалось балетними трупами протягом всього ХХ століття. Його послугами як лібретиста користувалися М.Петіпа, Л.Мінкус. Модест Ілліч співпрацював з Антоном Аренським, Едуардом Направником, Сергієм Рахманіновим та ін. 
Згодом справою свого життя Модест Ілліч вважав створення музею, популяризацію творчості та увічнення пам`яті П.І.Чайковського.
Після смерті композитора Модест Ілліч разом з племінником Володимиром Давидовим оселився в Клину, в прибудованому приміщенні, щоб зберегти недоторканими особисті кімнати композитора. Практично з грудня 1894 року будинок Петра Ілліча Чайковського став музеєм. Саме тут, у своєму кабінеті, Модест Ілліч написав біографію свого геніального брата на основі зібраних ним унікальних матеріалів.
Він був першим директором музею та науковим співробітником в одній особі, який заклав всі напрямки діяльності музею, таких як збирання, зберігання, наукова робота та пропаганда творчості Петра Ілліча Чайковського. 
Подорожі та життя поза клинським будинком, переважно в Італії, зробили М.Чайковського в очах близьких та сучасників справжнім європейцем. Він захопився фотографією та збирав знімки, які були для нього як застиглі миттєвості життя.
Помер М.І.Чайковський у Москві, 2 січня 1916 року, в розпал Першої світової війни. Відспівування відбулося в церкві Великої Трійці у Вишняках. Хор О.Архангельського виконував Літургію П.І.Чайковського. Від оркестру Большого театру в траурній процесії несли вінок зі зворушливим написом: «Вдячний оркестр Большого театру достойному співробітникові великого брата та рідкісної душі людині». Цього ж дня труну з тілом М.І.Чайковського відправили в Клин, де й поховали на кладовищі біля Дем`янівської церкви, поблизу створеного ним музею П.І.Чайковського. Згідно заповіту, який був складений в остаточному варіанті за місяць до смерті, М.І.Чайковський передав Московському відділенню Імператорського російського музичного Товариства будинок в Клину, все майно в ньому та зібрані колекції.
Насамкінець слід зазначити, що серед численного творчого доробку Модеста Ілліча Чайковського написана ним книга «Життя Петра Ілліча Чайковського» і до сьогодні вражає грандіозністю задуму та його втіленням. Важливість цілеспрямованої, своєчасної пошукової та дослідницької роботи важко переоцінити. Виконаний ним об’єм величезний. Наступні покоління науковців, музейників, дослідників життя і творчості П.І.Чайковського йшли вже шляхом, прокладеним першим біографом композитора.

Старший науковий співробітник картинної галереї

Кам'янського заповідника Висоцька Лариса Григорівна