В похмурий (за порою року) грудневий період, ми традиційно відзначаємо декабристські дні. 14 грудня 1825 р. на Сенатській площі відбувся грандіозний (за тієї епохи) виступ солдатів і офіцерів, які вимагали зміну й оновлення існуючого режиму царизму.

      Серед головних фігурантів справи декабристів був і очільник Кам’янської управи Південного товариства Василь Львович Давидов. За першим вироком йому була присуджена смертна кара, однак згодом, це покарання було замінено довічним засланням до Сибіру.

     Слідом за чоловіком, розділяючи його тяжку нішу, вирушила і його дружина – Олександра Іванівна Давидова, котра входить до знаменитого числа дружин-декабристок, оспіваних у численних романах й легендах. Саме про О.І.Давидову (1802 – 1895) був показаний літературно-музичний вечір.

    Нагадаємо, що це вже остання частина трилогії “Голгофа любові”, присвячена життєвій долі видатній кам’янчанці. Попередні дві частини описували дитячі, юнацькі роки нашої героїні та її період перебування у Сибіру. Дана ж заключна глава із промовистою назвою “Діти, віддайте їй належне…”, була присвячена заключному етапу життя Олександри Іванівни, після її повернення із Далекосхідного заслання.

     Численні гості та відвідувачі дізналися про умови приїзду дружини-декабристки додому, її повсякденне перебування тут, звичайні життєйські будні, які вона проводила у Кам’янці. О.І.Давидова була в нашому містечку главою великої родини, встановивши тут свої власні матріархальні порядки. Її тут славили, приклонялись, поважали за тяжку працю і великий родинний подвиг.

      Теплі почуття Олександри Іванівни були чи не з усіма представниками її великої сім’ї, близькими та знайомими. Відома велична епопея у відносинах між О.І.Давидовою та П.І.Чайковським, коли великий митець постійно нагадував про свою захопленість власницею Кам’янки, дивуючись її невичерпному вмінню життєдайності і любові. Олександра Іванівна Давидова любила і цінувала життя, і воно відповіло їй взаємністю: вона пережила і Олександру Іллівну Давидову, і Петра Ілліча Чайковського, і своїх внуків.

     Ще напередодні своєї смерті, Василь Львович Давидов, знаючи всі особливості й риси характеру своєї вірної дружини, у листі написав: “Діти, віддайте їй належне, вона цього заслуговує…”. За цим кредом і пройшли останні десятиліття життя Олександри Іванівни Давидової – тендітної жінки з лев’ячої хоробрістю й невичерпним бажанням передавати нащадкам почуття віри, відданості, любові й самопожертви. Саме такою і ввійшла в історію наша славетна кам’янчанка.