При КДІКЗ функціонує наукова бібліотека. Сьогодні фонд бібліотеки нараховує більше семи тисяч екземплярів книг. Вона має також фонд грамплатівок та діафільмів, які уже стали раритетними. Бібліотечний фонд є здебільшого невід’ємним джерелом для роботи наукових працівників заповідника. Звідси вони черпають свої знання для підготовки різних тематичних екскурсій, лекцій, наукових розробок, підготовки літературно-музичних вечорів. Та ми завжди раді, коли до нас звертаються і студенти, вчителі, учні шкіл міста та району.

Чимало цікавих видань у нашій книгозбірні є з історії держави. Їх авторами є люди, творча спадщина яких донедавна замовчувалася. Серед них – вибрані неопубліковані праці В. Щербаківського про голод 1921-1923 років в Україні та інші. Тут чимало цікавих рідкісних видань про життєвий і творчий шлях О.С.Пушкіна, книг на декабристську тематику та присвячених П.І.Чайковському, життя якого тісно переплелося з історією нашого міста.

Всесвітньо відомий композитор – Петро Ілліч Чайковський – нащадок козака Федора Опанасовича Чайки. Вже пізніше дід композитора Петро Федорович, навчаючись в Києво-Могилянській академії змінив своє прізвище на Чайковський (таке явище характерне для етимології українських прізвищ у 18-19 ст. В Центральному Державному Історичному Архіві України зберігається копія атестата Київської академії, який свідчить, що Петро Чайка закінчив «школу риторики», у тій же архівній справі зберігається і список студентів академії, які бажали навчатись медицини, серед яких й ім’я уже Петра Чайковського).

Впродовж 28 років Петро Ілліч відвідував Кам’янку, приїжджаючи в гості до своєї улюбленої сестри Олександри Іллівни Давидової. Вона була дружиною сина декабриста В.Л.Давидова і разом з родиною жила в маєтку Давидових. Кам’янка стала найулюбленішим земним куточком для композитора, «обітованим раєм», де він мав родину в особі сім’ї сестри не маючи своєї власної, де знайшов те відчуття гармонії в душі, миру і спокою, якого, як сам писав у листі до рідних, марно шукав в інших місцях. Тут композитор працював більше як над 30-ма музичними творами, серед яких опери «Євгеній Онєгін», «Мазепа», «Орлеанська діва», балет «Лебедине озеро», Друга (Українська) симфонія, «Дитячий альбом», присвячений улюбленому племіннику Бобу – Володі Давидову.

Бібліотека існує з 1946 року і цікаво, що перший запис у її інвентарній книзі, зроблений про рідкісне і цінне видання «Дни и годи П.И.Чайковского. Летопись жизни и творчества». Книга вийшла у Москві в 1940 році. Складена вона із фрагментів листів і щоденника композитора та інших документів, які засвідчують послідовно життя, від народження до смерті, Петра Ілліча. Передана вона була за сприяння Юрія Львовича Давидова, племінника композитора із Клінського музею П.І.Чайковського, як і трьохтомне видання першої біографії П.І.Чайковського. Автором її є драматург, театральний критик, перекладач, оперний і балетний лібретист, молодший брат композитора – Модест Ілліч (Чайковский М.И. Жизнь П.И.Чайковского. По документах, хранящихся в архиве имени покойного композитора в Клину.–В 3-х т.-Москва-Лейпциг: Изд. П.Юргенсона,1900-1902.).

Важливим є те, що книга написана сучасником композитора і рідною людиною – братом, який жив поруч, спілкувався з митцем з дитинства, і в житті якого Петро Ілліч відіграв значну роль. Коли мама Петра померла від холери, близнюкам Модесту і Анатолію було лише по чотири роки і відповідальність за долю братів взяв на себе 14-й Петро. Через багато років Модест Ілліч згадував: «Наймудріший і найдосвідченіший педагог, найбільш любляча мати, не могла б нам замінити Петю… Все, що було на душі і в голові, ми могли повіряти йому без тіні сумніву… Вплив його на нас був безмежний, його слово закон…Для нас він був брат, мати, друг, наставник –все на світі».

Закінчивши, як і брат, училище правознавства, Модест вирішив присвятити себе мистецтву. Петро всіляко підтримував починання брата. Пізніше Модест напише лібрето для двох останніх опер Петра Ілліча – «Іоланти» і «Пікової Дами». Впродовж усього життя брати інтенсивно спілкувались і листувались, поміж них були близькі не тільки родинні, але і творчі стосунки, тож після смерті брата, Модест почав збирати матеріали для написання його біографії. Тритомник Модеста Чайковського про життя Петра Ілліча є важливим джерелом відомостей про життя Чайковського. Це найкраща до цього часу біографія композитора, в якій опубліковано багато документів із його архіву, листи відомих людей до Петра Ілліча і його відповіді, а також уривки зі щоденника Чайковського, спогади про нього, музичні рукописи і літературні праці.

В першому томі показано становлення особистості майбутнього геніального композитора. Прослідковувати цей процес дуже цікаво, адже в дитинстві і в юнацькому віці Чайковський уже проявляв добрі музичні здібності. Другий том – біографія Петра Ілліча з 1877 по 1884 рік, роки інтенсивної праці на музичній ниві. Третій том охоплює період життя з 1885 по 1893 рік, коли ім’я Чайковського вже добре відоме у музичному світі. Має показник імен і прізвищ, а також список творів П.І.Чайковського.

В епоху, коли основним засобом спілкування на великі відстані, та й навіть у межах міста, було листування, саме в ньому можна знайти багато відомостей про людину. Саме в листах Чайковського відобразились як повсякденні справи, так і етапи праці над музичними творами, критичними статтями і підручниками. Зміст листів визначається наявністю або відсутністю духовної близькості з тими чи іншими людьми. В листах до певних адресатів Петро Ілліч обмежується рішенням питань практичного характеру, іншим розказує про події, що відбуваються в його житті. Є в епістолярній спадщині Чайковського і листи–одкровення, в яких він ділиться своїми тривогами і почуттями, страхами і захопленнями, уявленнями про віру, музику, про життя.

У великій епістолярній спадщині Петра Ілліча його переписка з рідними за своїм об’ємом і значенням посідає особливе місце, вона охоплює майже все життя композитора з десятирічного віку і документує ті періоди, з яких майже немає інших першоджерел.

В 1940 році до ювілею композитора був виданий перший том листів Чайковського до рідних (П.И.Чайковский. Письма к родным.- Т.1.1850-1879/ ред. И примечания В.А. Жданова.–М.:Гос.Муз.Изд.,1940.-756с.). До цього видання включені листи 1850-1979 років. Шкода, що видання листів з рідними обмежилося лише одним томом. Дуже сподіваємось, що в майбутньому зможемо насолоджуватися іще кількома томами переписки композитора з рідними.

Надзвичайно цікавою і рідкісною є книга спогадів онуки відомої меценатки Н.Ф. фон Мекк - Галини фон Мекк. - ( Мекк, Галина фон Как я их помню (перевод с англ. Б.С. Никитина). - М.: Фонд им. И.Д.Сытина,1999.-336с.) Без сумніву особливий інтерес в книзі викликає історія взаємовідносин Петра Ілліча і Надії Філаретівни, яка в дуже тяжкий для композитора час прийшла йому на допомогу. Причому моральні труднощі були неменші чим матеріальні. Та саме своєю щорічною субсидією вона виручила його,забезпечила йому спокійне життя і справді повернула до творчості. Читач познайомиться з драматичною історією декількох поколінь сімей Давидових і Мекків. Книга складається з 34-х глав, перші дві присвячені Кам’янці. Значну частину повісті займає розповідь про нелегку долю самої Галини і її близьких в період сталінських репресій.

Розповідь в книзі ведеться в стилі сімейних спогадів. Галина Миколаївна розповідає, як вона їх пам’ятає, пам’ятає те що чула від старших про Чайковського, Надію Філаретівну, Давидових, але більш всього, що бачила своїми очима про трагічну долю потомків сімей Чайковських, Мекк і Давидових. Так уже розпорядилася доля що ці три сім’ї поріднилися. Олександра Іллівна, сестра Чайковського, вийшла заміж за Льва Васильовича Давидова, сина декабриста Василя Львовича Давидова.

Надія Філаретівна щоб поріднитись з Чайковським, одружила сина Миколу Карловича на донці Василя Львовича Давидова – Ані.

Спочатку Галина Миколаївна розповідає про далеких своїх предків Давидових і Мекк. Потім згадує про всі ті випробування які випали на долю їх потомків в ХХ ст., факти скриті радянською цензурою. Багато розповідає про батька, Миколу Карловича. Доля його на рідкість була трагічною. Саме він став опорою залізничної справи, розпочатої батьком і в радянський час не покидав цієї справи. Він був ініціатором ідеї будівництва метро в Москві від вокзалу до центру. Був він і ініціатором заміни паровозів на більш економні – тепловози. Та незважаючи на його заслуги, в 1928 році був заарештований ОГПУ, звинувачений у зраді і в 1929 році розстріляний.

Друга частина книги розповідає про її особисті тюремно-лагерні митарства.

В книзі є доволі цікаві свідчення про Дебюсі, Потьомкіна, Пушкіна, Врубеля, Кустодієва, Юргенсона, Пастернака, Столипіна, Шаляпіна, Сталіна та інших.

Видана в еміграції в Лондоні в 1973 році потім в 1999 році була видана російською мовою і швидко стала бібліографічною рідкістю.

Українське музикознавство накопичило багато цінних наукових і науково-популярних розвідок по темі Чайковський і Україна.В 1990 році до 150-річчя від дня народження П.І.Чайковського був виданий збірник П.І.Чайковський і Україна - (П.І.Чайковський і Україна: Зб. матеріалів /Упоряд.Н.Ф.Семененко.-К.:Муз.Україна,1990.-216с. )

Всі матеріали книжки свого часу були опубліковані чи то окремими виданнями, чи то в збірках, журналах. Це розвідки відомих музикознавців що розкривають глибокі й різнобічні зв’язки композитора з Україною, українською музичною культурою, спогади сучасників, фрагменти з листів і висловлювань П.І.Чайковського про Україну, відгуки про його творчість в українській пресі за життя композитора.

Особливе міце в збіринку посідають розділи П.І.Чайковський про Україну ( з листів і висловлювань композитора) та спогади людей, яким доля подарувала можливість бачити композитора і спілкуватися з ним на українській землі. Це-матеріали з книги «П.І.Чайковський на Україні», що вийшла друком у ювілейні дні 1940 року і давно стала бібліографічною рідкістю.Серед них і спогади про Петра Ілліча старожилів Кам’янки записані В.П.Дяченком у березні 1940 року в Кам’янці.

Проте, що родина Чайковських має українське коріння до 80-х років ХХ століття, ніхто навіть не здогадувався. У першому томі, тритомної біографії Петра Ілліча, написаної його братом, Модестом, яка вийшла в 1900-1902 рр.,зазначається, що прадід композитора був православним шляхтичем. Джерелом свідчень слугували сімейні перекази. А вони як виявилося, не цілком достовірні. До збірника увійшла стаття Валентини Йосипівни Пролеєвої «Петро Федорович Чайковський, дід композитора». Автору пощастило знайти в архівах унікальні документи що свідчать що рід Чайковських, який дав світові одного з найвизначніших композиторів, бере свій початок на Полтавщині від українського роду Чайок.

Уперше оприлюднила ці документи Валентина Йосипівна, позаштатний співробітник Воткінського музею П.І.Чайковського (Удмурдія), краєзнавець, пенсіонер, колишній інженер одного з місцевих заводів у 1989 році в книзі «К родословной П.І.Чайковского: жизнь и деятельность П.Ф.Чайковского».

Так непрофесійний історик донесла світові відомості про родовід Петра Ілліча Чайковського за що українці їй щиро вдячні.

Все це зберігається для того, щоб майбутні покоління з достовірних видань дізналися про події минулого.

Тетяна Бичок, науковий працівник Кам’янського державного

історико-культурного заповідника