Кожедуб - один із трьох тричі Героїв СРСР. На фронт його відправили з гауптвахти. Коли оформляли документи, Іван сказав начальнику училища: "Ви про мене ще почуєте!". У відповідь почув: "Іди, німці з тебе стружку знімуть".
Іван Кожедуб народився 8 червня 1920 року в селі Ображіївка Шосткинського району Сумської області в сім'ї церковного старости. Взагалі, дитячі роки Кожедуба у всіх офіційних біографіях огорнуті таємницею. Відомо лише, що батько почав готувати Івана до життя з п'яти років - не дивлячись на протести матері, змушував його стерегти сад. Мабуть, родині здорово дісталося в роки колективізації, тому що в 14 років Івану довелося покинути рідний дім. Закінчивши семирічну школу він вступив у 1934 році до школи робітничої молоді в Шостці. Восени 1936 року розпочав навчання в Шосткинському хіміко-технологічному технікумі і одночасно в місцевому аероклубі, де було зроблено майбутнім льотчиком перші кроки в авіації.
У 1940 році Івана призивають до армії. Йому 20, а офіційний призовний вік - у 22 роки. Він потрапляє в Чугуївське льотне училище, яке закінчив на початку війни. Як кращого курсанта, Івана залишили в училищі на посаді інструктора. Разом з училищем його евакуйовано до Чимкенту. 
Восени 1942 року інструктора польотів Чугуївського льотного училища, старшого сержанта Івана Кожедуба відрядили на фронт. 
Випускник Чугуївського училища Володимир Борейко розповідав, що особливою пристрастю Івана були карти (ясно,що не географічні і не карти польотів). Тому інструктора, що мав "бронь", який при бажанні міг взагалі не потрапити на фронт, начальник училища відправив на "перевиховання". 
Той же Борейко видав і такий факт - на фронт Кожедуба відправили з гауптвахти. Коли на нього оформляли документи, Іван сказав начальнику училища:
- Ви про мене ще почуєте!
На що начальник, якого дістали витівки інструктора, випалив спересердя:
- Іди, іди, німці з тебе стружку знімуть!
Старшого сержанта Кожедуба було відряджено до 240-го винищувального авіаційного полку 302-ї винищувальної авіаційної дивізії, яка формувалася в Іваново, а в березні 1943 року в складі дивізії він вилетів на Воронезький фронт. Учасник Курської битви, битви за Дніпро, Нижньодніпровської, Корсунь-Шевченківської та Умансько-Ботошанської наступальних операцій, повітряного бою на ближніх підступах до Румунії в травні-червні 1944 року, Білоруської, Прибалтійської, Вісло-Одерської, Східно-Померанської, Берлінської наступальних операцій.
Відразу треба зазначити, що Іван був у більш привілейованому становищі (якщо можна так висловитися), ніж інші молоді льотчики. 
Під час війни авіаучилища готували льотчиків за прискореною програмою, яку ті охрестили "зліт-посадка". За свідченням Івана Баландіна, під час війни льотчика знаменитої 9-ї винищувальної Маріупольсько-Сандомирської авіадивізії, якою командували не менш легендарні аси Ібрагім Дзусов і Олександр Покришкін, він зустрічав молодь з училища, яка зробила під час навчання лише по чотири вильоти! Звідси і страшна статистика - близько 90% молодих льотчиків гинули або були збиті в першому-другому бойовому вильоті. 
Кожедуб за два з половиною роки в Чугуївському училищі мав набагато більше польото-годин, ніж будь-який інший необстріляний льотчик. Проте перший повітряний бій закінчився для нього невдало і ледь не став останнім - його Ла-5 був пошкоджений гарматною чергою Мессершмітта-109, від запального снаряда його врятувала бронеспинка, а при поверненні літак був обстріляний радянськими зенітниками, в нього потрапило 2 "своїх" зенітних снаряди. Незважаючи на те, що Кожедубу вдалося посадити літак, повному відновленню він не підлягав, і йому не було на чому літати. Пілота хотіли забрати на пост оповіщення, але командир полку заступився за нього.
На другий день Курської битви, 6 липня 1943 року під час сорокового бойового вильоту Іван Кожедуб збив свій перший німецький літак - пікіруючий бомбардувальник Юнкерс Ju-87, що отримав прізвисько "лапотник" за неприбиране шасі. Вже наступного дня Кожедуб збив другого німця, а 9 липня збив відразу 2 винищувачі Bf-109.
До речі, Іван одним з перших на центральній ділянці радянсько-німецького фронту застосував метод "кубанської етажерки", бойового порядку, авторство якого приписують Покришкіну - коли кілька пар літаків пересувалися один над одним (кожна пара на своїй висоті і кожна вища зміщена далі від сонця), прикриваючи товаришів і збільшуючи патрульований простір.
Через місяць боїв Кожедуб отримав першу бойову нагороду - орден Червоного Прапора. 
4 лютого 1944 за 146 бойових вильотів і 20 збитих літаків супротивника Іван Кожедуб отримав Золоту Зірку Героя. Як виявилося згодом - тільки першу.
У серпні 1944 року, отримавши звання капітана, Іван був призначений заступником командира 176-го гвардійського полку і став воювати на новому винищувачі Ла-7. Другої Золотої Зірки Кожедуб був удостоєний 19 серпня 1944 року за 256 бойових вильотів і 48 збитих літаків супротивника.
Був у бойовій біографії Івана Кожедуба і повітряний бій із союзниками, в результаті якого він збив 2 літаки P-51 "Мустанг" ВПС США. Версій цього бою кілька, найпоширеніша - американці прийняли Ла-7 на віддалено схожий на нього німецький штурмовик FW-190. Ніхто - ні американці, ні сам Кожедуб - не припускали, що через п'ять років вони знову зустрінуться на полі бою, як вороги. У небі Кореї.
Останні два FW-190 Кожедуб збив над самим Берліном. За всю війну Іван жодного разу не був збитий! Хоча доводилося сідати в палаючому літаку, а аеродром був укритий свіжими вирвами. В українця був свій забобон - перед вильотом він завжди розмовляв з літаком, як з живим і гладив його по фюзеляжу.
Третього Героя СРСР Кожедуб отримав 18 серпня 1945 року - за високу військову майстерність, особисту мужність і відвагу, проявлену на фронтах війни. 
Гвардії майор Іван Кожедуб до кінця війни здійснив 330 бойових вильотів, в 120 повітряних боях збив 64 літаки противника, серед них 17 пікіруючих бомбардувальників Ju-87, по 2 бомбардувальника Ju-88 і He-111, 16 винищувачів Bf-109 і 21 Fw-190, 3 штурмовика Hs-129. 
Йому єдиному в світі вдалося збити новітній реактивний винищувач Me-262. Кожедуб був відмінним стрільцем і вважав за краще відкривати вогонь на дистанції 200-300 метрів, вкрай рідко зближуючись на меншу дистанцію.
З 64 офіційно зареєстрованими перемогами над літаками противника Іван Кожедуб вважається найкращим асом серед льотчиків СРСР і решти антигітлерівської коаліції.
Після закінчення війни майор Кожедуб продовжив службу у ВПС. Відвідав і своє рідне училище в Чугуєві. В 1949 році закінчив Червонопрапорну Військово-повітряну академію. У той же час він залишався чинним пілотом-винищувачем, освоївши в 1948 році реактивний МіГ-15.
У 1950 році Кожедуба призначили командиром 324-ї винищувальної дивізії в складі 64-го авіакорпусу, розгорнутого в Кореї, де колишнім союзникам довелося воювати один з одним. Однією з причин появи Кожедуба в Кореї став його досвід польотів на реактивних винищувачах, які стали основною бойовою силою в корейській війні. 
У 1964-1971 роках Кожедуб служив заступником командувача ВПС Московського військового округу, потім - у центральному апараті ВПС, а з 1978 року - у Групі генеральних інспекторів Міністерства Оборони СРСР. У 1970 році йому було присвоєно звання генерал-полковника авіації, а в 1985 році - Маршала авіації.
Проводив велику громадську роботу. Багато співрозмовників вказували, що Іван Кожедуб, незважаючи на сяйво зірок на погонах і грудях, на зіркову хворобу не хворів, міг запросто зустрітися зі школярами або з журналістами, охоче йшов на контакт. Часто його бачили в рідному селі і в Чугуєві, який відкрив для нього небо.
Помер Іван Микитович 8 серпня 1991 року. Похований на Новодєвічьєму кладовищі в Москві. 
Ще за життя в Новій Гвінеї була випущена поштова марка з його портретом.
Ім'ям Івана Кожедуба названий парк в місті Суми біля входу встановлено пам'ятник льотчику. 
Вулиця на житловому масиві Ігрень, м. Дніпро (Україна) — вулиця Кожедуба.
Ім'я Тричі Героя Радянського Союзу Івана Микитовича Кожедуба носять Харківський університет повітряних сил та Шосткинський хіміко-технологічний коледж.
Напередодні 85-річчя з дня народження видатного льотчика в рідному селі була встановлена стела на місці батьківської хати Кожедуба.
8 травня 2010 року пам'ятник Кожедубу відкрито в Парку Слави, у Києві.
8 червня 2010 року в місті Шостка в ознаменування 90-річчя Кожедуба було встановлено бюст біля музею Івана Кожедуба.
12 листопада 2010 року пам'ятник Кожедубу був встановлений у Харкові, на території Харківського університету Повітряних Сил.
1 червня 2013 року у місті Луцьк з'явилася Вулиця Івана Кожедуба.
НБУ 2014 року викарбував та ввів до обігу пам'ятну монету на честь Івана Кожедуба номіналом 2 гривні.
Пам'ятник Івану Кожедубу і Петру Бочеку встановлено у їх рідному селі Ображіївка.
У місті Чугуїв Харківської області одна з вулиць названа на честь льотчика-винищувача — вулиця Кожедуба.
На будинку № 19 по вулиці, що носить ім'я льотчика в Чугуєві було встановлено анотаційну дошку і барельєф І. М. Кожедуба. Пам'ятник тричі ГРС І. М. Кожедубу в Чугуєві на вулиці Харківська є пам'яткою історії місцевого значення
Почесний громадянин міст: Суми, Шостка, Чугуїв, Куп'янськ, Бєльці (Молдова), Калуга (Росія) та інших
Україні потрібно більш енергійно нагадувати в світі, що кращий льотчик антигітлерівської коаліції Іван Кожедуб - українець. Міркування типу "Кожедуб радянський льотчик і воював за СРСР, а не за Україну", не є переконливим.

Тамара Боровко, науковий співробітник історичного музею