В цьому році, в зв’язку із 170-річчям з Дня народження та 100-річчю з дня смерті, повсюдно в Україні та за її межами відбуваються різноманітні святкові і урочисті заходи, присвячені зачинателю української класичної музики Миколі Віталійовичу Лисенку. Кам’янський державний історико-культурний заповідник, де часто звучать твори композитора, не міг залишитись осторонь цих подій. Працівники заповідника підготували літературно-музичну композицію на честь М.Лисенка – "Його називали "Шевченком у музиці”. Вечір відбувся 24 жовтня (за ст. стилем – День народження композитора) в літературно-меморіальному музеї О.С.Пушкіна та  П.І.Чайковського.

         Композиція була побудована у розповідно-епістолярно-музичному стилі: біографічні віхи життя музиканта підкріплювалися спогадами родичів, листами його сучасників, власними записами композитора. Звучала, звичайно, і прекрасна музика Миколи Лисенка у виконанні камерного ансамблю Кам’янського заповідника: "Елегія”, "Елегія пам’яті Тараса Шевченка”, "Баркарола”.

         З вуст ведучих заходу – Т.Чупак і О.Мушти – дізнаємось чому Лисенка називали "Шевченком у музиці” – на слова "Кобзаря” композитор написав 87 творів різних форм і жанрів. Щороку, також, Лисенко урочисто влаштовував святкові концерти та інші заходи, в честь великого українського пророка. Поїздка ж на могилу Тараса була родинною традицією Лисенків.

         Цікаво було з’ясувати творчий розвиток композитора, особливості його музичної кар’єри, події особистого життя. Гармонійне поєднання розповіді, музики, спогадів (навіть відеоспогадів) дозволило заглибитись у ту давню епоху, проникнутись її настроями, зрозуміти вчинки і дії героя композиції.

         Зважаючи на жорсткі умови заборон і переслідувань, бідності українських професійних музичних кадрів, відсутності в Україні музичних навчальних закладів, титанічна праця Лисенка по підняттю українського музичного мистецтва на новий європейський щабель, що багато в чому базувалось на власному ентузіазмові композитора, заслуговує бути названою визначною, неймовірною та неперевершеною. Микола Лисенко, свідомо відмовившись від утіх елітарного благополуччя, віддав себе усього служінню українському музичному мистецтву, піднявши його рівень до таких висот, нижче якого воно вже не має морального права опускатися. Таких справжніх героїв, борців, велетів пісні і слова ми маємо знати, пам’ятати і вшановувати. Адже вони боролися за майбутнє, яким ми зараз і є. Тож не підведемо наших славних предків заради їх і кожного із нас.