26 лютого в Кам’янській ЗОШ №1 та 27 лютого в еколого-економічному ліцеї відбулись музейні уроки, присвячені творчості, без сумніву, найвідомішої і найпопулярнішої української письменниці – Ліни Костенко.
Її називають «совістю української нації», поетеса – взірець людської гідності, безкомпромісності та високої національної свідомості. Мало хто віміє так красномовно мовчати, тримати паузу, заглиблюватися у внутрішню еміграцію, як Ліна Костенко. Її мовчання – це своєрідний бунт, гнів, біль, це слова, що «спливають кров’ю».
Прости мені, мій змучений народе,
що я мовчу. Дозволь мені мовчать!
Бо ж сієш, сієш, а воно не сходе,
І тільки змії кубляться й сичать.
Всі проти всіх, усі ні з ким не згодні.
Злість рухає людьми,
але у бік безодні.
Про перипетії життя великої поетеси учням 7-мих класів ЗОШ №1 розповіла заступник директора Кам’янського заповідника Таміла Чупак. Звучало багато поезії: «Бузиновий цар», «Мій перший вірш, написаний в окопі», «Цей ліс живий» тощо, а також пісня «Ранок» Ольги Богомолець на слова Ліни Костенко та відеозапис Богдана Ступки з озвученою великим майстром поезією «Крила».
Обмеження свободи творчої думки, «опали» в часи застою призвели до того, що впродовж 16 років поезії Л.Костенко не потрапляли до друку. Про «хрущовську відлигу» та різні історичні процеси, пов’язані з 30-40-50-60-70-ми роками ведуча говорила зі старшокласниками еколого-економічного ліцею.
Отак воно і йдеться до руїни,
Отак ми й загрузаємо в убозтво.
Є боротьба за долю України.
Все інше – то велике мискоборство.
Ліна Костенко глибоко розуміла зло тоталітарної системи і знала, яку небезпеку воно несе існуванню української нації. Розумінна небезпеки, яка нависла над Україною, зробило її нездатною до конформізму. Поетеса наближена до істини, у неї загострене розуміння краси і абсолютний слух до «голосу віків».
Ліцеїсти декламували цитати з різних творів Ліни Костенко, згадували найяскравіші миттєвості її життя і творчості, а також прослухали пісні «Руан» і «Осінній день» О.Богомолець на сл. Л.Костенко та переглянули відео, присвячене 85-річчю поетеси, яку хвилює все, що відбувається на рідній землі. Адже Ліна Василівна передає свої книги на передову, переживаючи біль і вболіваючи за майбутнє України.
І щось в мені таке болить,
Що це і є, напевно, Україна.
|