Напередодні Всесвітнього дня поезії (21 березня) вся Україна святкує день народження великої поетеси Ліни Костенко. Її творчість  є визначним явищем не лише в українській, а й у всій світовій літературі. Її життєвий шлях не був встелений пелюстками троянд. Поетесу замовчували, 16 років не друкували в Україні, бо «ще не було епохи для поетів», але Ліна Костенко не зламалась, вистояла, продовжуючи шліфувати своє поетичне слово, адже сама вона є «поетом для епох».

На захід «Поет для епох», присвячений творчості поетеси, до музею О.С.Пушкіна і П.І.Чайковського завітали учні 10-тих класів ЗОШ № 1, а також учні 8-11 класів еколого-економічного ліцею. Вони переглянули відео з записами виступу Ліни Василівни у Рівному, піснями Ольги Богомолець та Ігоря Жука на її слова – «Я вранці голос горлиці люблю» й «Руан», а також виконання поезії «Крила» Богданом Ступкою. Учні прослухали розповідь ведучої Т.П.Чупак, яка доторкнулась до найяскравіших сторінок життя і творчості поетеси, а також виконала власні романси на слова Ліни Костенко «Хай буде легко», «Я дуже тяжко Вами відболіла», «Послухаю цей дощ».

В музейному залі було тепло і затишно від високої поезії, живої музики та приємного спілкування. В переддень народження улюбленої поетеси панувала атмосфера святкової загадковості, духовної гармонії та щирої людяності.

Нехай підождуть невідкладні справи.

Я надивлюсь на сонце і на трави.

Наговорюся з добрими людьми.

Не час минає, а минаєм ми.

А ми минаєм… ми минаєм… так-то…

А час – це тільки відбивання такту.

Тік-так, тік-так… і в цьому вся трагічність.

Час – не хвилини, час – віки і вічність.

А день, і ніч, і звечора до рання –

це тільки віхи цього проминання.

Це тільки мить, уривочок, фрагмент.

Остання нота ще бринить в повітрі, –

дивися: Час, великий диригент,

перегортає ноти на пюпітрі.