є

Перлина рідного краю.
Частина І (історія створення)...

Історія будь-якого краю, як правило, знаходить своє матеріальне відображення в музеях. Мати краєзнавчий чи історичний музей в регіоні завжди було престижно. Саме тому ще 15 грудня 1970 року Кам’янською районною радою було прийнято рішення про створення Кам’янського краєзнавчого музею на громадських засадах. Його директором було затверджено завідуючого методкабінетом райвно Сенька А.Т. Експонати музею повинні були комплектуватися і зберігатися в приміщенні районного будинку культури. Відповідальними за збереження експонатів новоствореного музею було обрано бібліотекаря районної бібліотеки для дітей ПоправкуВ.П. та завідуючого районним архівом Мордюшенка. В.Т. Екскурсоводами на громадських засадах мали працювати вчителі Цехмістренко П.К., Марикуца Г.П., майстер народної творчості Муха М.К., працівник райвійськомату Степанов С.А. За перші місяці існування районного краєзнавчого музею його фонди поповнилися цікавими експонатами. Їх було зібрано більше ста предметів. Серед перших експонатів громадського музею були роботи Мухи М.К. – акварель ”Жар птиця ” та робота з кореня дерева “ Чапля ”, дві козацькі люльки, українські дукачі та інші.
В травні 1980 р. багаточисельну раду, до складу якої входили Шкаліберда М.А., В.В.Бабенко, Г.Я. Варивода, Дерун П.А., Лисенко В.О, Н.С.,Кикоть, Людний Ф.П., Черненко І.Я. та інші очолив колишній партизан, почесний, громадянин району – Вєтров В.Т. Громадський активно проводив кропітку роботу по збору експонатів серед населення. На той час уже зібралася музейна колекція цікавих фотографій, документів, книг, речейіз сімейних архівів Узленка Б. Й., Баранова Г.O., Онопи О.І., Кравченка Л.В., Вєтров В.Т.,але приміщення не було. Після довгих поневірянь почалося спорудження приміщення для краєзнавчого музею, навпроти гроту в нижньому парку. На жаль, приміщення знаходилося в низині, неподалік річки Тясмин. і було затоплене під час повені.
Та, якою б не була музейна рада, а вона була хорошою, дієвою і авторитетною, віддаючи належне всім, хто вніс бодай хоч якусь лепту в створення музею рідного краю, слід зауважити, що є ті ключові фігури, ті ентузіасти, ті фанати своєї справи, без яких його не було б. 
Такими ключовими фігурами стали колишній багаторічний директор літературно-меморіального музею О.С. Пушкіна і П.І. Чайковського, заслужений працівник культури УРСР Марія Антонівна Шкаліберда, її наступник, який очолював музей Пушкіна і Чайковського майже впродовж 20-ти років, засновник і перший директор заповідника В.В. Бабенко, голова районної ради М.В. Татарінов. Ці люди були одержимі ідеєю заснування музею.
Марія Антонівна надзвичайно багато зробила для створення історичного музею, адже музейна справа для неї стала і роботою, і любов’ю, і родиною, і справою всього життя. Саме вона формувала колекції обох музеїв, зробила наукові розвідки з історії Кам’янки і району, якими всі користуються і до цього часу. Маючи величезний авторитет серед людей, вона невпинно збирала матеріал для краєзнавчого музею, поєднуючи основну роботу в музеї О.С. Пушкіна і П.І. Чайковського. Їй безмежно довіряли люди, віддаючи найцінніші речі. Марія Антонівна створювала тематико-експозиційні плани, керувала монтажем експозиції. Треба віддати належне Валерію Володимирович Бабенкові, він створив усі умови для роботи, і в першу чергу для Марії Антонівни. Він взяв на роботу майстрів Петрова Данила Дементійовича та Власенка, Дмитра Дем’яновича людей, яких називають «сіллю землі», які мали золоті руки, добрі серця і завжди були в доброму гуморі. Саме вони змайстрували дерев’яні вітрини, які ми і до цього часу використовуємо в експозиції та іронічно називаємо “мисниками”.
Як завжди, інтуїтивно вдало, Валерій Володимирович заключив угоду з художньою майстернею, безпосередньо із його завідуючим Лисенком В.О. та художником-оформлювачем Деревком О.В.. Олександр Васильович створив макет експозиції музею, в якому помістив своє фото і фото Володимира Олексійовича і це були перші віртуальні відвідувачі майбутнього музею, який так і не відкрився. Як не намагався Татарінов М.В. висушити приміщення після паводку, йому цього так і не вдалося. Тільки прибирали потужну електросушілку з одного кутка в інший, як він тут же мокрів. 
І тоді було прийнято рішення про розміщення музею в історичній будівлі,будинку сестри Чайковського, як його ще називали, будинком управляючого, побудованому в 60-х роках ХІХ століття, в якому впродовж 28 років жив композитор. Тим більше, що завершувалося будівництво нового приміщення для музичної школу, яка мала щойно переїхати. Таким чином було вирішено питання з приміщенням історичного музею. Напередодні святкування 50-річчя перемоги у Великій Вітчизняній війні в газеті «Трудова слава» з’явилось оголошення про відкриття Кам'янського історичного музею 9 травня. Та ційісторичнійподіїпередувала велика, кропітка, наполеглива робота. Ремонт робилиБрезінський І.В., О.В.Клименко, підсобнимипрацівникамибуливсі, без виключення, працівники музею О.С. Пушкіна і П.І.Чайковського, які білили, мили, фарбували, монтували експозицію, готували екскурсію, виконували основну роботу, адже ніхто її не відміняв, а відвідувачів і екскурсій було багато. Працювали до пізньої ночі. Хочеться з вдячністю згадати Бондаренко Л.О., Т.П. Бичок, Л.І. Туренко. Толстих, Е.Г., Заславську В.І., В.К. Єфарову, В.К. Василенко, К.Г. Хоменко, Л.М. Магльовану,Полудень Г.К., Зінченко Г.С. 
Справжньою знахідкою для музею став художник Деревко О.В.. Маючи бездоганний естетичний смак, він створив прекрасні експозиції, як першу так і нинішню.
Перша експозиція мала такі відділи: «Меморіальна кімната П.І.Чайковського», «Історія Кам’янки від заснування до початку ХХ століття»,«Революційні події та встановлення радянської влади на території району»,«Культура, освіта і побут» та зал «Великої Вітчизняної війни».
Музей було урочисто відкрито 9 травня 1995 року, після мітингу. Першу екскурсію для ветеранів, яких 25 років тому було ще багато, провела Л.І.Туренко, яка була вірною помічницею Марії Антонівни, довго працювала з фондами історичного музею, яких налічувалось на момент відкриття 4100 одиниць збереження. До всього ж вона добре знала багатьох ветеранів . 
Це був справді історичний момент, всі були щасливими, радісними, схвильованими, кожен шукав себе на стендах, адже тоді ще не було книг Людного Ф.П. «Фронтовими дорогами війни» та О.Г.Шамрая «Їхній подвигжитиме у віках», а лише окремі публікації в газеті «Трудова слава».
Перший колектив музею був невеликим. Очолила, після його відкриття, Л.І.Туренко, першим науковим співробітником стала Н.О.Пугач, доглядачем прийшла працювати С.О.Овсієнко, техпрацівником – Г.О.Туренко, Охороняли музей три сторожі, які досить часто змінювалися, найдовше з них пропрацювали Кауров А.Д. і Новоселецька Г.В.. 
Це був перший етап і це був початок… 
Далі буде

(всі фото за наступним посиланням - https://www.facebook.com/Kamyanka.Zapovidnuk/posts/2960325467354231?__xts__%5B0%5D=68.ARCHKRrpVfocFFRJqM2UQe2diEgRNKJLv1sWghjvc2cEimZ0D-gpajrPn27nh8bel1_wcQCVm9cwxVpwAc7i5q96sxiWiuqrzrFn2vMml1Y0BYIo4EoXHygnBwEiut1S0WOUbCIReKx5pr-BmWoyZkR3odGVhvJ34SDPvnLHBafmk-Rgd2LcvDZmYO2I7Els0XLKGSEBZSNMTMAaSTP7Uz-_eCqCyqDrhLA5Z5XFrvuLCU0H5OpClsLX7e0H95XKEaOkGg9SFiuxCbfM5zw5JvXHspsQrVnetTOLiRiXQWoVZp359rPb4H3nmuNfTXZgGIHFIil0ohj15ucAM5vVC4aJsQ&__tn__=K-R  )

Галина Таран, директор Кам’янського 
державного історико-культурного заповідника