Кожного року в четверту суботу листопада Україна згадує усіх, кого забрав страшний Голодомор 1932-33 років. На передодні цієї трагічної дати до історичного музею завітали учні 9-х класів Кам`янського еколого-економічного ліцею та учні 6 – класу ЗОШ №1, щоб прослухати тематичну лекцію про трагічні події 30-х років на теренах нашого краю.
Окрім розповіді про події, що передували Голодомору та фактичного матеріалу про цілеспрямоване винищення українського селянства радянською владою, значна увага була приділена тому, як змінився життєвий уклад села в Україні після Голодомору, як він зламав споконвічні народні, сімейні, релігійні традиції і як вплинув на майбутні покоління українців. Найбільш вагомий спадок від 30-х років минулого століття – це страх, який цілеспрямовано вселяли в душі людей, щоб зробити їх покірними рабами. Голод і страх були тією зброєю, яку обрали більшовики для втихомирення непокірних, адже голодному не до думок про політику, незалежну державу, й національне відродження. Після пережитого голоду люди стануть покірними, мов ягнята, і будуть дуже задоволені, маючи 200 грамів хліба на день.
Як стверджують дослідники, після 1933-го року більш покірної нації, ніж українці, годі було знайти. Але на тлі останніх подій в Україні можна зробити висновок, що ми все ж змогли подолати в собі той страх, що був закладений у нас більше 80-ти років тому.
Головним уроком Голодомору має стати для нас усвідомлення цінності національної держави як запоруки того, що ані завтра, ані ніколи, ніхто не увірветься в нашу оселю забрати останню крихту хліба у наших дітей, останню надію - у матерів. Наша держава для нас – це гарантія того, що не вивозитимуть наших батьків, не розстрілюватимуть Поетів, не вбиватимуть борців за нашу незалежність, не плюндруватимуть наші святі місця, не глумитимуться над гідністю Народу.
|
Міністерство культури України
Управління культури Черкаської ОДА
