22 травня 2018 року виповнилося 105 років від дня народження почесного громадянина міста Кам’янки, ветерана Другої світової війни, ветерана педагогічної праці, краєзнавця, першого дослідника теми Голодомору 1932-1933 років на території нашого краю Костянтина Наумовича Гудзенка. В цей день в історичному музеї Кам’янського державного історико-культурного заповідника зібралися рідні, близькі, школярі та всі ті, хто знав Костянтина Наумовича особисто з нагоди урочистого відкриття ювілейної виставки. Експозиція виставки біографічна. На ній представлені унікальні родинні фотографії, книги, статті, рукописи, документи Костянтина Наумовича. Йому , як і цілому поколінню наших співвітчизників, довелося пережити всі історичні події бурхливого ХХ століття – революції, три Голодомори , війни та ін. К.Н.Гудзенко прожив непросте життя, але ніколи не втрачав віри у власні сили, в хороших людей і в майбутнє України.
    Народився К.Н.Гудзенко 22 травня 1913 року в с. Маслове Златопільського району Київської області в багатодітній родині. Був останньою, десятою дитиною в сім’ї. Коли почалася Перша світова війна, родина Гудзенків переїхала в село Коханівку Кам’янського району. Дитинство Костянтина Наумовича було нелегким. З дев’яти і до п’ятнадцяти років йому доводилося працювати наймитом у заможних селян і ходити до школи. Долаючи труднощі, втративши в голодний 1922 рік батька , двох братів і тітку, Костянтин Наумович закінчує чотирьохкласну школу в рідному селі, а потім – Красносільську семирічку, що була за дев’ять кілометрів від дому. Прагнення до знань, мрія продовжити навчання не полишає його протягом усього життя. Спочатку це було навчання у Зінов’євському педагогічного технікумі (нині місто Кропивницький), де він отримав спеціальність учителя математики і фізики. Саме перші студентські роки припали на голодні 30-ті. І вони закарбувалися в пам’яті молодого хлопця на все життя. Згодом (1940р.) К.Н.Гудзенко закінчив фізико-математичний факультет Кіровоградського педінституту, а в 1951 році – історико-географічний факультет Одеського педагогічного інституту (заочно).Працював у школах Смілянського та Кам’янського районів на Черкащині. К.Н.Гудзенко викладав у школах різні предмети: фізику, математику, астрономію, історію й географію, суспільствознавство, логіку і психологію. Загалом Кость Наумович присвятив педагогічній роботі більше 46 років, близько 30 з них був директором і завучем. 
     В роки Другої світової війни Костянтин Наумович служив на польовому аеродромі 17 авіадивізії зв’язківцем 316 авіабази у м. Проскурів. В липні 1941 року під час відступу дивізії був тяжко поранений і відправлений у польовий госпіталь с.Повстань. Згодом село захопили німці і Костянтина Нумовича разом з іншими військовополоненими відправили у військовий концтабір міста Кременчук. Під час відправки полонених до Німеччини на станції Хіровка йому вдалося втекти через вагонний люк.Далі був тяжкий шлях додому.Згодом К.Н.Гудзенко став учасником партизанської групи, яка діяла у Капітанівському лісі, яка з ряду причин перестала функціонувати навесні 1942 року. Вдруге Костянтин Наумович потрапив на фронт у січні 1944 року, на службу в 9-й окремий артилерійський дивізіон. Пройшов фронтовими дорогами Румунії, Угорщини, Чехословаччини, Австрії, Югославії. Демобілізувався в листопаді 1945 року. 
К.Н.Гудзенко нагороджений 19 медалями та двома орденами (Орден Вітчизняної війни другого ступеня і орден «За мужність»). 
    Робота, постійна турбота про сім’ю і поряд з цим зацікавленість громадським життям. Ще у 30-ті роки Костянтин Наумович став дописувачем районної газети «Колективна праця» (нині «Трудова слава»), з 1954 року постійно співпрацював із обласними газетами «Черкаська правда» (нині «Черкаський край»), «Молодь Черкащини», «Нова доба». К.Н.Гудзенко глибоко вивчав, збирав, систематизовував матеріали про історичні події, пов’язані з нашим краєм. Згодом численні напрацювання дослідника стали основою для написання краєзнавчих нарисів, статей, книгСеред них – історико-географічний нарис «Там, де протікає Тясмин» (1983р., перевидання 2004 р.), книга «Крізь призму пережитого» (2003р.) вийшла з ініціативи Таран Г.М. (директора Кам’янського державного історико-культурного заповідника (далі КДІКЗ) та Бондаренко Л.О. (заступника директора КДІКЗ з наукової роботи). Дослідник написав також брошуру «Мій родовід». Вона невелика за обсягом, але за її написанням стоїть величезна пошукова робота. Костянтин Наумович відшукав відомості про 122 родичів по лінійному родоводу з боку батька Наума та 41 – по лінії матері Ярини. К.Н.Гудзенко є співавтором першого видання історичного нарису «Місто на скелястих берегах Тясмину», присвяченого 350-річчю заснування міста Кам’янки. Костянтин Наумович написав розділи «Наш край у 20 – 30 роках ХХ ст.» та «Війна. Окупація. Народні месники». Його статті увійшли й до другого видання книги «Місто на скелястих берегах Тясмину», колектив авторів якого був удостоєний обласної краєзнавчої премії імені Михайла Максимовича у 2009 році.. 
    Найвагомішим дослідженням К.Н.Гудзенка є книга «Трагічні голоси», яка присвячена «мученикам голодної весни 1933 року, їхнім дітям, онукам і правнукам». Книга з’явилася на світ 25 років тому ( 1993р.) і містить численні спогади людей про страшну трагедію, архівні документи, коментарі, особисті спогади автора, списки жертв Голодомору 1932-33 років на теренах Кам’янського району.Її написанню передувала значна пошукова робота, яка розпочалася у 1985 році. Перші спогади автор записав у березні 1987 року у жителя села Баландине Кам’янського району Д.Є.Гриценка (1908 року народження). Це був тільки початок. Костянтин Наумович зустрічався з очевидцями тих подій не тільки Кам’янського району, а й опитав багатьох свідків у Черкаській, Київській, Сумській, Полтавській та інших областях України. Він проїхав на власному автомобілі «Жигулі» майже 20 тисяч кілометрів і старанно записував сумні спогади.«Незважаючи ні на що, я уперто виїжджав з дому запланованим маршрутом… Розпочавши зустрічатися зі свідками страшних подій 1933 року, я вже не міг зупинитися, тому що було надзвичайно велике бажання передати почуте і записане людям». Свідчення кожного з них Костянтин Наумович пропустив через свою душу і серце. Цінність спогадів, зібраних К.Н. Гудзенком в тому, що він записав їх від людей, які пережили Голод у дорослому віці. 
    У листопаді 1994 року відбулася презентація книги «Трагічні голоси» у Спілці письменників України у Києві. Автора особисто запросив Олесь Воля (письменник, журналіст, дослідник Голодомору). Учасником цієї презентації був І. М. Крамаренко, який тоді допоміг Костянтину Наумовичу – відвіз його до Києва на особистому автомобілі. Вихід книги К.Н.Гудзенка «Трагічні голоси» стала знаковою подією в історії нашого краю. Майже всі екземпляри книги автор подарував багатьом очевидцям, які пережили Голодомор 1932-33 років, керівникам країни, депутатам, письменникам, дослідникам української історії, краєзнавцям, музейникам, усім охочим та небайдужим. Також К.Н.Гудзенко став одним із перших ініціаторів створення пам’ятників жертвам Голодомору. 23 квітня 1990 року у селі Коханівці був відкритий перший у Кам’янському районі пам’ятник жертвам Голодомору. Згодом за участі К.Н.Гудзенка у районі відкрито 17 пам’ятників.
     За словами самого краєзнавця, «вивчення питання голоду та вшанування пам’яті жертв має велике наукове і політичне значення. Цим самим ми повертаємо людям історію, а історії – правду». 
Свого часу мрією К.Н.Гудзенка було створення в Україні меморіального комплексу жертв Голодомору 1932-33 років. Про доцільність його створення він неодноразово писав до найвищих керівників країни. У серпні 2009 року був відкритий Національний музей «Меморіал жертв Голодомору» у Києві. На жаль, за рік до цієї події перестало битися серце невтомного дослідника. 
    10 травня 2018 року наукові співробітники Кам’янського заповідника на чолі з директором Таран Г.М. під час перебування у Києві передали до фондів Національного музею «Меморіал жертв Голодомору» книгу К.Н.Гудзенка «Трагічні голоси», зачитавши слова автора: «Нехай ця гірка, трагічна книга, після десятиліть замовчування, стане історичною правдою про лихоліття, котре пережив український народ…». 
       Особливе місце в житті Костянтина Наумовича займав Тарас Григорович Шевченко. І саме К.Н.Гудзенко став ініціатором спорудження пам’ятника Т.Г.Шевченку у Кам’янці. Для здійснення цього задуму К.Н.Гудзенкові довелося стикатися і з байдужістю, і з нерозумінням. Але він не склав руки, не втратив віри у людей – йому вдалося розворушити і надихнути земляків. Костянтин Наумович організував збір коштів на погруддя Кобзаря і сьогодні пам’ятник стоїть в центрі міста. А перше відкриття відбулося 9 березня 2004 року на площі біля готелю.
      Під час презентації виставки була присутня велика й дружня родина Костя Наумовича: діти – Людмила Костянтинівна та Микола Костянтинович, племінники, онуки і правнуки. Численними спогадами про Костянтина Наумовича з теплотою і щирістю ділилися директор Кам’янського заповідника Таран Г.М., завідуючий історичним музеєм заповідника Ляшко Ю.Ю., Шамрай О.Г. (голова районної спілки краєзнавців), Крамаренко І.М. та ведуча заходу Висоцька Л.Г. (науковий співробітник історичного музею заповідника). Окрасою заходу стали твори у виконанні камерного ансамблю заповідника (керівник Голуб Т.І., солісти – Чупак Т., Губенко В.).