Цього року ми відзначаємо ювілеї двох наших земляків, славних представників давнього козацького роду Симиренків: 225 років від дня народження Федора Степановича та 195 років від дня народження Платона Федоровича. До цих ювілейних дат в історичному музеї була проведена літературно-музична композиція «І не було у них зерна неправди за собою…», яку прослухали учні 11-А та 11-В класів ЗОШ №1.

Симиренки – родина відомих в Україні промисловців-цукроварів, конструкторів і власників машинобудівних заводів, піонерів пароплавства на Дніпрі, видатних вчених і меценатів. Представники різних поколінь і різних професій цього роду стали в числі перших свідомих опікунів української справи. Так на кошти Платона Симиренка був виданий Шевченків «Кобзар» 1860 року. Його молодший брат Василь Симиренко, який 10 % своїх мільйонних прибутків віддавав на розвиток української культури й літератури, був чи не найбільшим меценатом України кінця ХІХ – початку ХХ століття. Окрім кількох «Кобзарів», на свої гроші він видавав праці Чубинського, Драгоманова, Коцюбинського; власним коштом утримував Наукове товариство ім. Т.Шевченка у Львові, фінансував українські періодичні видання, дарував гроші на будівництво друкарень. При цьому всіляко уникав слави мецената. Весь маєток, близько 10 млн рублів, в разі його смерті, Василь Федорович записав на фінансування української культури. Левко Платонович Симиренко був видатним вченим-помологом, який займався селекцією плодів і дав путівку в життя одному з найкращих сортів яблуні, названому на честь батька Ренетом Платона Федоровича Симиренка. Левко Платонович так і не встиг дописати свою фундаментальну наукову працю «Українсько-російська помологія»: був розстріляний чекістами в Різдвяні свята 1920 року…

Перелічити усі справи, які в різні часи були зроблені Симиренками, неможливо. Кращі сини Черкаської землі, справжні патріоти рідного краю, вони назавжди вписали свої імені в історію України.