Доля кожного покоління пов’язана з певними труднощами, випробуваннями. Голод, Велика Вітчизняна війна, відбудова, ударна праця в соціалістичній державі — кожна сторінка в історії нашої країни потребувала перш за все людських зусиль. Життя було сповнене звичних турбот — робота, навчання, сім’я. Щоб якимось чином прикрасити сірі будні, шукали розради в мистецтві вишивки, плетіння, вибійки та ін. Тоді душа наповнювалася світлом, теплом, а оселя оживала в яскравих, барвистих кольорах. Навчалися, як могли, хто біля бабусь та мам, а хто в школі, в гуртках.

    Саме в школі навчилася рукоділлю Тамара Яківна Шпільова (1939 р. н.). Вечорами, при керосиновій лампі, адже світла в той час у місті не було, вишивала, в’язала шпицями, гачком. Такими були перші кроки навчання.     Далі — студентські роки в інституті, робота на машинобудівному заводі у рідному місті. Тридцять шість років (з 1957 по 1993) життя було віддано машбуду. За цей час Тамара Яківна отримала багато подяк, грамот, а вільний від роботи час присвячувала сім’ї, де підростав син Олександр. Саме на весілля сина, яке відбулось у 1984 році, Тамара Яківна вишила свій перший рушник. Повністю зашитий орнаментом, яскравий по кольору. Він також сподобався працівникам РАЦСу, що вони просили створити ще один, для урочистих подій.
     З того часу Тамара Яківна вишиває частіше, для внука казкові панно, для родичів рушники, скатертини, серветки. Багато з них подаровано, але кожна річ — то часточка душі, в ній тепло материнських рук, ніжність почуттів, добро та ласка.
     Тамара Яківна майстерно володіє технікою вишивки — гладдю, хрестиком, напівхрестиком. Ніжні серветки, плетені гачком, нагадують зимові візерунки, вражають різноманітністю та вишуканістю.
     З 2 травня в картинній галереї представлена виставка рушників, автором яких є Т. Я. Шпільова. Авторство проявляється в тому, що використовуючи традиційні мотиви (геометричні, квіткові), майстриня компонує їх на свій лад, підбираючи колір, який надає більш радісного настрою.
  “Не люблю я багато чорного кольору, намагаюся більше радісного залишити, щоб було менше смутку, менше журби”, — висловлюється Тамара Яківна про свої роботи. І це не дивно, адже сама майстриня випромінює добро, лагідність, а рушники, створені нею, несуть у собі позитивну енергетику і є запорукою щастя, добра для тих, хто бере їх як оберіг у своє подружнє життя. 
    Запрошуємо бажаючих на виставку, де можна буде і придбати будь-який рушник, а Тамарі Яківні хочеться висловити щиру подяку за її роботи і побажати здоров’я та всього найкращого в житті.