Мабуть немає  в усьому світі  такого міста чи містечка, окрім Кам`янки, звичайно, де б у центрі , на невеликій площині, було зосереджено таку кількість монументальних споруд – пам`ятників О.С. Пушкіну, 215-ту річницю з дня народження якого відзначає в цьому році вся світова спільнота.  Історія  нашої маленької Кам`янки тісно пов`язана з ім`ям російського поета і навічно закарбована у пам`ятниках, бо саме  вони найдовше залишають у пам`яті нащадків вагомі історичні події та образи видатних особистостей, що збагачують історію нашого краю.

     Нещодавно в історичному музеї відкрилася виставка  « Кам`янські пам`ятники О.С.Пушкіну в ретроспективі часу», яка охоплює часовий період з 1937 р. по 1988 р. На ній представлені фото пам`ятників  поету з фондів Кам`янского історико-культурного заповідника, фото  видатних українських і російських скульпторів, монументальні твори яких прикрашають наше місто та громадські заклади культури, література, що популяризує наші монументальні пам`ятки  та ін.

     У 1937 р., одночасно з відкриттям музею О.С.Пушкіна і П.І.Чайковського , в глибині  центрального парку ім. Декабристів  було встановлено гіпсовий бюст О.С. Пушкіну. На  кам`яному постаменті зроблено напис «В Каменке, находясь в ссылке, пребывал в гг. 1820, 1821, 1822 великий русский поэт       А. С. Пушкин. 10 февраля 1937 г.».  Монумент встановлено до 100-річчя з дня смерті митця.

      Під час  підготовки  виставки виникла  колізія відносно авторства цього пам`ятника. У фондах заповідника автором його записано скульптора О.О.Ковальова,  в  паспорті на пам`ятник  автор не зазначений,  а  в книзі А.Д. Гдаліна та ін. «Пам`ятники  О.С.Пушкіну» з`являється ім`я В.М.Домогацького.  На той час Володимир Миколайович Домогацкий   (1876–1939 рр.)   був  уже  відомим скульптором. Юрист за фахом, він ще в юнацькі роки захоплювався творчістю О. Родена, П.П.Трубецького,  анімалиста Р. Бугатти. У 1907 р. в Парижі він особливо уважно вивчав техніку роботи в мармурі. Після повернення в Росію у 1908-1910рр. викладав у Московському Строгановському училищі. З 1937 р. – професор Московського інституту образотворчого мистецтва, декан скульптурного факультету.   В.М.Домогацький   працював в жанровій, анімалістичній, портретній скульптурі і його активна творча, науково-дослідницька і громадянська діяльність   співпала  з післяреволюційним періодом. Усі роботи скульптора камерні по характеру, розраховані на ліричний, задушевний діалог з  глядачем. Деякий час  митець   очолював відділ скульптури Державної Третьяковської галереї.   В  Третьяковській галереї  також знаходиться  бронзовий оригінал погруддя О.С.Пушкіна, а гіпсовий варіант погруддя поета, що був встановлений  в кам`янському парку в 1937 р., найвірогідніше,  це копія  з роботи В.М. Домогацького і знаходиться зараз в районній бібліотеці для дорослих ім. О.С.Пушкіна. 

     Український скульптор Олександр Олександрович Ковальов (1915-  1991 рр.) , що зазначений  у фондових книгах заповідника як автор погруддя О.С.Пушкіна,  у 1937 році  був лише студентом 1-го курсу Київського художнього інституту. У нього ще буде попереду   і звання Народного художника СРСР (1979), і звання Лауреата Державної премії СРСР (1950) та  Лауреата Державної премії України ім. Т.Г.Шевченка (1975).
     На місті першого пам`ятника О.С. Пушкіну у 1975 р.  було споруджено  бронзовий пам`ятник поету у повний зріст. Автор пам`ятника скульптор Віра Гаврилівна Шатух. Уродженка  с. Ново–Троіцьке ( Бердянського району, Запорізької  області),  В. Г. Шатух  у 1928 р. закінчила Академію мистецтва в Тбілісі. Учениця знаменитого Івана Кавалеридзе, вона все своє життя присвятила темам   радісного дитинства, щасливого материнства та  монументальній скульптурі. І справді, « пам`ятник Пушкіну у Кам`янці,- як зазначала Л.О. Бондаренко, що все своє життя присвятила  кам`янському заповіднику, -  по праву можна назвати  одним із найромантичніших образів в монументальній Пушкініані. Для автора головне не абсолютно іконографічна точність у відтворенні рис обличчя і статури, найголовніше – проникнення у  глибокий внутрішній світ Пушкіна з усіма його сильними і яскравими почуттями, переживаннями, емоціями».

     В експозиції виставки представлено  підпис скульптора на форзаці подарункового фотоальбому « Моей души предел желанный», що присвячений перебуванню Пушкіна у південному засланні у 1820-1824 рр., своєму племіннику Олегу Шатуху з Донецька. Також експонується фото кінця 70-х р., коли пам`ятник  поету було тільки-но встановлено. Але особливо тривожать душу два фото Віри Гаврилівни:  одне в молоді роки де вона сповнена сил і  натхнення , і друге ,зроблене, приблизно, за рік до смерті (2005), де на нас дивиться добра, мила, інтелігентна бабуся – український скульптор Віра Гаврилівна Шатух.

      Такою ж інтелігентністю, добротою і, я б сказала, казковою  народною мудрістю віє зі світлини  Дидикіна Миколи Васильовича (1894 – 1975 рр.) – радянського скульптора , Заслуженого діяча мистецтв РСФСР ( 1956), який     народився  в родині іконописців у  м. Палех ( Іванівська обл., РФ). Майбутній скульптор досконало володів професійними  техніками іконописця: шість років був учнем, а потім майстром в іконописній майстерні . Ще підлітком М.В. Дидикін брав участь у відновленні фресок Іпатієвського монастиря в Костромі. Багато робіт  скульптора знаходиться за кордоном, у Росії, а також у нас, у Кам`янці. З 1954 р. в експозиції музею О.С.Пушкіна і П.І.Чайковського з`явилася  авторська копія пам`ятника О.С. Пушкіну роботи  М.В. Дидикіна , що був відкритий у Санкт- Петербурзі 5 жовтня 1952 р. у дворі будинку за адресою вул.  Мойка, 12. Це остання квартира  поета, куди його привезли після дуелі з Дантесом.

     Кам`янська  монументальна Пушкініана налічує ще один пушкінський пам`ятник. Це  погруддя О.С. Пушкіна біля  міської школи № 1, автором якого є відомий український  архітектор, історик архітектури, академік,член Спілки архітекторів України, дійсний член Української Академії архітектури,  почесний доктор НДІТІАМ, автор 185 наукових праць з української і всесвітньої архітектури Віктор Васильович Чепелик (1927- 1999 рр.)

      Газета « Трудова слава»  № 70 від 9 травня 1988 р. у статті « Пушкінське свято у Кам`янці,   яка представлена на виставці,  так описувала цю подію:             « …Нарешті збулася мрія учнів і педагогів цієї десятирічки. Рішення про спорудження пам`ятника поету було прийнято на загальній лінійці три роки тому. За цей час школярі заробили  3 тисячі карбованців. Велику допомогу надали й шефи машинобудівного заводу та ремонтно-транспортного підприємства…»

     Як відомо,  біля школи № 1 у 1937 р.  також  було встановлено пам`ятник О.С. Пушкіну. Можливо у фотоархівах кам`янчан збереглося фото  першого пам`ятника поету біля   школи  № 1. Просимо небайдужих поділитися з   нами таким фото, щоб  доповнити  монументальну Пушкініану нашого міста  ще одним   пам`ятником поету.

     Історія нашого міста пов`язала  в єдиний мистецький альянс імена видатного російського поета  та  талановитих українських скульпторів.
 І які б могутні буревії не вирували в  історії  нашої держави, давайте завжди залишатися сповнені  нашої,  споконвічної Української Гідності і пам`ятати прості, задушевні слова поета :

« Ваш тихий, милый Каменград  я покидать совсем  не рад ».