Мабуть немає в усьому світі такого міста чи містечка, окрім Кам`янки, звичайно, де б у центрі , на невеликій площині, було зосереджено таку кількість монументальних споруд – пам`ятників О.С. Пушкіну, 215-ту річницю з дня народження якого відзначає в цьому році вся світова спільнота. Історія нашої маленької Кам`янки тісно пов`язана з ім`ям російського поета і навічно закарбована у пам`ятниках, бо саме вони найдовше залишають у пам`яті нащадків вагомі історичні події та образи видатних особистостей, що збагачують історію нашого краю.
Нещодавно в історичному музеї відкрилася виставка « Кам`янські пам`ятники О.С.Пушкіну в ретроспективі часу», яка охоплює часовий період з 1937 р. по 1988 р. На ній представлені фото пам`ятників поету з фондів Кам`янского історико-культурного заповідника, фото видатних українських і російських скульпторів, монументальні твори яких прикрашають наше місто та громадські заклади культури, література, що популяризує наші монументальні пам`ятки та ін.
У 1937 р., одночасно з відкриттям музею О.С.Пушкіна і П.І.Чайковського , в глибині центрального парку ім. Декабристів було встановлено гіпсовий бюст О.С. Пушкіну. На кам`яному постаменті зроблено напис «В Каменке, находясь в ссылке, пребывал в гг. 1820, 1821, 1822 великий русский поэт А. С. Пушкин. 10 февраля 1937 г.». Монумент встановлено до 100-річчя з дня смерті митця.
Під час підготовки виставки виникла колізія відносно авторства цього пам`ятника. У фондах заповідника автором його записано скульптора О.О.Ковальова, в паспорті на пам`ятник автор не зазначений, а в книзі А.Д. Гдаліна та ін. «Пам`ятники О.С.Пушкіну» з`являється ім`я В.М.Домогацького. На той час Володимир Миколайович Домогацкий (1876–1939 рр.) був уже відомим скульптором. Юрист за фахом, він ще в юнацькі роки захоплювався творчістю О. Родена, П.П.Трубецького, анімалиста Р. Бугатти. У 1907 р. в Парижі він особливо уважно вивчав техніку роботи в мармурі. Після повернення в Росію у 1908-1910рр. викладав у Московському Строгановському училищі. З 1937 р. – професор Московського інституту образотворчого мистецтва, декан скульптурного факультету. В.М.Домогацький працював в жанровій, анімалістичній, портретній скульптурі і його активна творча, науково-дослідницька і громадянська діяльність співпала з післяреволюційним періодом. Усі роботи скульптора камерні по характеру, розраховані на ліричний, задушевний діалог з глядачем. Деякий час митець очолював відділ скульптури Державної Третьяковської галереї. В Третьяковській галереї також знаходиться бронзовий оригінал погруддя О.С.Пушкіна, а гіпсовий варіант погруддя поета, що був встановлений в кам`янському парку в 1937 р., найвірогідніше, це копія з роботи В.М. Домогацького і знаходиться зараз в районній бібліотеці для дорослих ім. О.С.Пушкіна.
Український скульптор Олександр Олександрович Ковальов (1915- 1991 рр.) , що зазначений у фондових книгах заповідника як автор погруддя О.С.Пушкіна, у 1937 році був лише студентом 1-го курсу Київського художнього інституту. У нього ще буде попереду і звання Народного художника СРСР (1979), і звання Лауреата Державної премії СРСР (1950) та Лауреата Державної премії України ім. Т.Г.Шевченка (1975).
На місті першого пам`ятника О.С. Пушкіну у 1975 р. було споруджено бронзовий пам`ятник поету у повний зріст. Автор пам`ятника скульптор Віра Гаврилівна Шатух. Уродженка с. Ново–Троіцьке ( Бердянського району, Запорізької області), В. Г. Шатух у 1928 р. закінчила Академію мистецтва в Тбілісі. Учениця знаменитого Івана Кавалеридзе, вона все своє життя присвятила темам радісного дитинства, щасливого материнства та монументальній скульптурі. І справді, « пам`ятник Пушкіну у Кам`янці,- як зазначала Л.О. Бондаренко, що все своє життя присвятила кам`янському заповіднику, - по праву можна назвати одним із найромантичніших образів в монументальній Пушкініані. Для автора головне не абсолютно іконографічна точність у відтворенні рис обличчя і статури, найголовніше – проникнення у глибокий внутрішній світ Пушкіна з усіма його сильними і яскравими почуттями, переживаннями, емоціями».
В експозиції виставки представлено підпис скульптора на форзаці подарункового фотоальбому « Моей души предел желанный», що присвячений перебуванню Пушкіна у південному засланні у 1820-1824 рр., своєму племіннику Олегу Шатуху з Донецька. Також експонується фото кінця 70-х р., коли пам`ятник поету було тільки-но встановлено. Але особливо тривожать душу два фото Віри Гаврилівни: одне в молоді роки де вона сповнена сил і натхнення , і друге ,зроблене, приблизно, за рік до смерті (2005), де на нас дивиться добра, мила, інтелігентна бабуся – український скульптор Віра Гаврилівна Шатух.
Такою ж інтелігентністю, добротою і, я б сказала, казковою народною мудрістю віє зі світлини Дидикіна Миколи Васильовича (1894 – 1975 рр.) – радянського скульптора , Заслуженого діяча мистецтв РСФСР ( 1956), який народився в родині іконописців у м. Палех ( Іванівська обл., РФ). Майбутній скульптор досконало володів професійними техніками іконописця: шість років був учнем, а потім майстром в іконописній майстерні . Ще підлітком М.В. Дидикін брав участь у відновленні фресок Іпатієвського монастиря в Костромі. Багато робіт скульптора знаходиться за кордоном, у Росії, а також у нас, у Кам`янці. З 1954 р. в експозиції музею О.С.Пушкіна і П.І.Чайковського з`явилася авторська копія пам`ятника О.С. Пушкіну роботи М.В. Дидикіна , що був відкритий у Санкт- Петербурзі 5 жовтня 1952 р. у дворі будинку за адресою вул. Мойка, 12. Це остання квартира поета, куди його привезли після дуелі з Дантесом.
Кам`янська монументальна Пушкініана налічує ще один пушкінський пам`ятник. Це погруддя О.С. Пушкіна біля міської школи № 1, автором якого є відомий український архітектор, історик архітектури, академік,член Спілки архітекторів України, дійсний член Української Академії архітектури, почесний доктор НДІТІАМ, автор 185 наукових праць з української і всесвітньої архітектури Віктор Васильович Чепелик (1927- 1999 рр.)
Газета « Трудова слава» № 70 від 9 травня 1988 р. у статті « Пушкінське свято у Кам`янці, яка представлена на виставці, так описувала цю подію: « …Нарешті збулася мрія учнів і педагогів цієї десятирічки. Рішення про спорудження пам`ятника поету було прийнято на загальній лінійці три роки тому. За цей час школярі заробили 3 тисячі карбованців. Велику допомогу надали й шефи машинобудівного заводу та ремонтно-транспортного підприємства…»
Як відомо, біля школи № 1 у 1937 р. також було встановлено пам`ятник О.С. Пушкіну. Можливо у фотоархівах кам`янчан збереглося фото першого пам`ятника поету біля школи № 1. Просимо небайдужих поділитися з нами таким фото, щоб доповнити монументальну Пушкініану нашого міста ще одним пам`ятником поету.
Історія нашого міста пов`язала в єдиний мистецький альянс імена видатного російського поета та талановитих українських скульпторів.
І які б могутні буревії не вирували в історії нашої держави, давайте завжди залишатися сповнені нашої, споконвічної Української Гідності і пам`ятати прості, задушевні слова поета :
« Ваш тихий, милый Каменград я покидать совсем не рад ».
|