(Г.Таран з правнучатим племінником П.І.Чайковського Георгієм Давидовим і його (Георгія) внуком Артемом, м.Чайковський, Пермський Край, 2014 р.)

                                                                        Шматок землі, 
                                                                        ти звешся Україною. 
                                                                        Ти був до нас.  Ти будеш після нас. 
                                                                               ( Л.Костенко)

        Саме Кам’янка, український шматок землі, «предковічний, умитий росами, космічний,  вічний...» став для найпопулярнішого у світі композитора Петра Ілліча Чайковського, як він сам зізнавався,  прихистком від бід і найулюбленішим, найтеплішим куточком земної кулі, «осяйним пунктом», куди найчастіше  він  любив  ховатися від хвилювань і  тягаря свого  існування », «манною небесною, « обітованним раєм », де працював, відпочивав, «оновлювався душею, розумом і серцем» : « Я можу бути щасливим або в Кам’янці,  або на самоті і середини між цим не має»- писав композитор.

   Своїй рідній  сестрі, Олександрі  Іллівні Давидовій (Чайковській), впродовж 28 років,   ніс композитор  і набільшу радість, і найбільше горе. Тут він був вдома, , знаходив те відчуття миру і спокою в душі, якого марно шукав в Петербурзі та Москві. Дружня, щира атмосфера щасливої сім’ї,  яку створила сестра,  дарувала Петру Іллічу родинний затишок, нагадувала, щасливе, безхмарне  дитинство.    « Вся принада тутешнього життя полягає у високій моральній гідності людей, які  живуть у Кам’янці,  тобто в сім’ї Давидових  взагалі» - стверджував композитор.

       З усіх міст і місць світу, де бував Чайковський, Кам’янка,  і родина Давидових  згадується ним  найчастіше в листах і щоденнику. Саме тут композитор  працював найбільше . Місто зі славним історичним минулим надихало його на  творчість, налаштовувало на  «поетичний лад», де  він працював повністю або частково над операми на пушкінські сюжети « Євгеній Онєгін», «Мазепа»  та «Орлеанська діва », за одноіменною драмою Ф. Шиллера, балетами «Лебедине озеро» і «Спляча красуня», Другою, Третьою, П’ятою симфоніями,  збірником фортепіанних пьес  «Дитячий альбом», Другим фортепіанним концертом і багатьма іншими творами  (понад 30) .

        Композитору надзвичайно подобаввся  український колорит Кам`янки. Він часто бував на весіллях, народних гуляннях, із задоволенням  знайомився зі звичаями та традиціями України, яка була батьківщиною його діда і  прадіда  А про  те, що рід Чайковських  походить з України, свідчить документ, знайдений у Центральному державному архіві древніх актів (Москва) внучатою племінницею П.І. Чайковського Ксенією Давидовою та співробітницею музею композитора у Воткінську (Удмуртія, РФ) Валентиною Пролеєвою . Це було прохання 25 студентів Києво-Могилянської академії до імператриці Катерини ІІ  про влаштування їх в петербурзький госпіталь для навчання лікарській справі.  Серед студентів був і дід Петра Ілліча – Петро Федорович Чайковський, який писав «...Б’є чолом Київської Академії  студент Петро Федоров син Чайковський. Батько  мій Федір Чайковський знаходився в Миргородському Малоросійському полку. сотні Омельницької  козаком, і   два роки тому   помер, а я народився в селі  Миколаївка  (нині с. Фрунзівка  Глобинського району, Полтавської обл.) і по бажанию моєму знаходився... в Київській Академії, де по науці дійшов до школи риторики...”.   Як свідчать документи,  прізвище прадіда майбутнього композитора було  Чайка,  і тільки в  Києво-Могилянській академії його син, Петро Федорович, став писатися Чайковським. Як згадує очільник Миргородського полку В.П.Капніст,  Федір Чайка був хоробрим  козаком, чесною, порядною людиною,  навіть, отримавши поранення  в боях  не полишив службу, а став писарем Омельницької сотні. Після його смерті, в 1767 році,  залишилася п’ятидесятилітня вдова Ганна Чайчиха,  яка   не мала ні поля, ні сінокосів, ні лісу, крім хати,  за яку  платила  збір  1 рубль.

            В часи перебування в Кам`янці й інших місцях України П.І.Чайковського найбільше цікавили пісенні традиції українського народу. Композитор захоплювався надзвичайною мелодійністю і неповторними барвами  народних пісень, які використовував у багатьох своїх творах. Українські наспіви, сюжетні мотиви, музичні образи набули нового, яскравого життя, надаючи найважливіших стильових ознак творчості композитора. А музичний критик Б.Асаф`єв стверджував, що  «український елемент» визначив головну стильову якість творчості Чайковського – природу його ліризму, що з’явився під враженням побаченого в Україні. Багато творів української тематики, сповнені національних музичних інтонацій. У своїх   творах композитор щиро, чуттєво й проникливо повідав  світові  про Україну.  

         А розповісти про міста, пов’язані з П.І.Чайковським,  ще в 2011 році запропонував у міжнародному проекті  «  Галактика міст П.І.Чайковського»  правнучатий племінник П.І.Чайковського Георгій Давидов. Дана програма передбачає популяризацію на міжнародному рівні міст, де жив і працював композитор, а їх лише в Україні налічється 16. Крім України та Росії , композитор бував у Франції, Італії, Німеччині, Швейцарії, Англії, Америці та багатьох інших країнах світу.  В рамках проекту в червні цього року в м. Чайковський  ( Пермський край) відбувся перший міжнародний форум             « Галактика міст П.І.Чайковського», присвячений 175-річниці від дня народження композитора, яку шанувальники творчості композитора будуть  святкувати   7 травня наступного року. Враховуючи надзвичайно важливу роль Кам’янки в житті композитора, з метою зміцнення культурних зв’язків між містами, голова районної державної адміністрації Андрій Плєшекань і  міський голова Володимир Тірон  погодили  участь  нашого міста у Міжнаодному форумі    « Галактика міст П.І.Чайковського», в якому взяли участь дослідники творчості  композитра з  міст Чайковський, Воткінськ, Клін (РФ), Кам’янка (Україна), Ханн Мюнден  (Німеччина).

                                                          Галина Таран – директор Кам’янського    

                                                          державного історико-культурного заповідника