15 січня  2015 року перестало битися серце Кононенка Данила Андрійовича, відомого українського поета, талановитого перекладача  і публіциста, члена Національної Спілки письменників України, колишнього голови Кримської спілки письменників, заслуженого діяча мистецтв АР Крим,  лауреата літературної премії ім. Степана Руданського, одного з організаторів і керівників Товариства української мови  в Криму, члена правління Всекримського товариства "Просвіта" імені Тараса Шевченка, фундатора першої і поки що єдиної української газети в Криму "Кримська світлиця", доброго друга Кам’янського заповідника, палкого патріота України, рідного краю, щирої, мудрої, доброї, глибоко порядної, інтелігентної людини з чуйною доброю душею.

       Наш земляк  народився 1-го січня 1942 року в селі Ребедайлівка, в селянській родині. Закінчив  Кам'янську середню школу № 1.  Ще навчаючись у 7 класі, свій перший вірш «Отчий край»  надрукував у районній газеті «Трудова слава», з якою співпрацював впродовж усього свого життя. Другою батьківщиною для нього став Крим, де він служив в армії, дістав вищу освіту в Сімферопольському педінституті, сформувався як письменник, знайшов особисте щастя.  Тут з’явилися його поетичні збірки "Джерело" ( 1972 р.), «На весняному березі» (1979 р.», «Квітучих соняхів оркестр» (1982 р.), « З любові й добра» ( 1989 р.) «Ми виростали в повоєнні роки» (1995 р.) та інші антології, які пронизані безмежною любов’ю  до рідної Кам’янки, Ребедайлівки, свого  отчого краю, сповнені тривогою за долю України. Останні події в Криму та на Сході України підірвали здоров’я справжнього патріота рідної землі, з  якою він ніколи не поривав зв’язків.                                    Як громадський діяч і письменник, Данило Андрійович залишив свій яскравий неповнорний слід в українській літературі та добру славу серед людей.

       Світла пам’ять про  Кононенка Д.А назавжди збережеться  в серцях його співвітчизників.