Вона народилася в Іллінському під Москвою і навіть важко уявити, що до 16-ти років не усвідомлювала себе українкою. В заможній родині Шовгенових розмовляли російською, хоча батько був родом зі Слов’янська, а мама – з Поділля. Та під час національно-визвольної боротьби 1917-1921 рр. вони повертаються до Києва. Оленку все дивувало тут – синьо-жовті прапори, гасло «Слава Україні!», українська мова. Її батько стає одним із міністрів УНР і віднині доля родини буде пов’язана з подіями Української революції 1917-1921 рр. Поразка змусить Шовгенових емігрувати до Чехії. Якось у колі колишніх білогвардійських офіцерів вона почує образливі слова про українську: «Собача мова». І відбудеться те, чого від Олени Шовгенової ніхто не очікував – справжній вибух: «Ви – хами, та «собача мова» – моя, це мова мого батька і моєї матері, а вас я не хочу знати». А згодом буде знайомство зі справжнім кубанським козаком Михайлом Телігою. Світле, чисте почуття вони пронесуть через все своє життя аж до Бабиного Яру.

       Дмитро Донцов назве Олену Телігу «поеткою вогненних меж». А вона зробить свій свідомий вибір на користь ОУН, адже добре розумітиме значення поетичного і публіцистичного слова для піднесення духу української нації.

Махнуть рукою! Розiллять вино!
Хай крикне хтось — хай буде завiрюха, —
Ах, як я хочу вiднайти вiкно
У сiрiм мурi одностайних рухiв!

А в тiм вiкнi нехай замерехтить
Чиєсь обличчя — вперте i смiливе,
Щоб знов життя — надовго чи на мить —
Розколихалось хвилею припливу.

Щоб погляд чийсь, мов трунок дорогий,
Переплеснувся найсвiтлiшим плином,
Де очi iнших, очi ворогiв
Не домiшали яду чи полину.

I в душнiй залi буде знов рости
Така дитинна й божевiльна мрiя:
Що задля мене хтось зумiє йти
Крiзь всi зневаги — так, як я умiю!

1 червня до музею О.С.Пушкіна і П.І.Чайковського Кам’янського історико-культурного заповідника завітали учні еколого-економічного ліцею. Ведуча Таміла Чупак відкрила найяскравіші сторінки життя і творчості Олени Теліги та виконала власні пісні на слова поетеси «Перехожий» і «Тільки він».