17 березня, напередодні особливого для всієї України дня – народження Ліни Костенко – в еколого-економічному ліцеї та літературно-меморіальному музеї О.С.Пушкіна та П.І.Чайковського відбулись тематичні заняття «Поет для епох», присвячені видатній українській поетесі.

     Її творчий шлях – визначне явище не лише в українській, а й у всій світовій літературі. Найбільш улюблена читачами поетеса, щира, правдива, що ніколи не пристосовувалась, не схиляла голови ні перед цензорами, ні перед ідеологами, а своїм поетичним словом завжди намагалася пробудити людську гідність, достукатися до розуму, пропекти байдужу свідомість, прагнучи краси, досконалості, людяності.

…і якби на те моя воля,

Написала б я скрізь курсивами:

«Так багато на світі горя,

люди, будьте взаємно красивими».

    Заступник з наукової роботи Кам’янського державного історико-культурного заповідника Таміла Чупак познайомила ліцеїстів та учнів ЗОШ №2 з найяскравішими сторінками життя і творчості Ліни Костенко, а також виконала кілька власних пісень та романсів на сл. поетеси: Між іншим», «Очима ти сказав мені «люблю», «Страшні слова…»

  Справжній поет завжди поділяє долю свого народу. Усе талановите міцно тримається національного. Відірваний від України на 10 років Т.Шевченко, вжившись у чужомовне середовище, не полишає писати рідною мовою на рідні теми. Те ж саме можна говорити й про І.Франка, що писав багато польською, німецькою, а також про Л.Українку, М.Коцюбинського… Величезними гонорарами не вдалося заманити на петербурзьку сцену Марію Заньковецьку. А Ліна Костенко – лиш «інструмент, в якому плачуть сни мого народу», і те, що її непокоїть – «це і є, напевно, Україна». Завдяки своїй надприродній проникливості, що є характерною для людей геніальних, вона наближена до істини, має абсолютний слух до «голосу віків». Ліна Костенко – Поет у найповнішому, справжньому розумінні цього слова.

Все повторялось: і краса, й потворність.

Усе було: асфальти й спориші.

Поезія – це завжди неповторність,

якийсь безсмертний дотик до душі.

    У день народження поетеси не одне щире українське серце звернеться до Бога з молитвою-проханням подарувати Ліні Василівні здоров’я нерозхлюпного, натхнення непроминущого, слів незлинялих на довгі-довгі роки життя! Бо вона для нас – совість нації і гордість України!

Митцю не треба нагород,

Його судьба нагородила,

Коли в людини є народ,

Тоді вона уже людина.