Грудневі дні знаменні, як відомо, через відоме повстання представників таємних військових організацій, які ще в першій чверті ХІХ ст. виступили проти свавілля центральної влади імперської Росії, розуміючи яку загрозу несе цей режим (як це актуально звучить у сучасний непростий період). Представники Кам’янського заповідника вже провели літературно-музичний вечір, присвячений повстанню декабристів. Тепер же, був організований навчально-освітній захід, пов’язаний з вищезазначеними подіями.

     Для учнів старших класів Кам’янської ЗОШ № 2, було організоване і показане тематичне заняття “Подвиг безмежного Кохання”, присвячене дружинам-декабристкам, котрі вирушили разом із своїми чоловіками у Сибірське заслання, розділяючи їх тяжку нішу. Автором і ведучою заходу була науковий співробітник літературно-меморіального музею О.С.Пушкіна та П.І.Чайковського Ольга Омельянівна Ткаченко.

      Діти дізналися про життєві стежини 11 дружин-декабристок, які пройшли неймовірно тяжкий шлях, щоб потрапити до своїх чоловіків та разом у засланні переживати хвилини смутку й радості. Назвемо цих мужніх героїнь: Катерина Трубецька, Марія Волконська (онука власниці Кам’янки, котра неодноразово тут бувала), Анна Розен, Олександра Муравйова, Єлизавета Наришкіна, Наталія Апухтіна, Каміла Івашова, Поліна Аннєнкова, Марія Юшневська, Олександра Єнтальцева, Анастасія Якушкіна, Варвара Шаховська та, звичайно, наша рідна кам’янчанка Олександра Давидова.

    Олександра Іванівна Давидова ще юною дівчиною зійшлась із майбутнім декабристом, власником Кам’янки Василем Львовичем Давидовим. Однак, оскільки Олександра була незаможною, мати В.Л.Давидова, Катерина Миколаївна, заборонила їм одружуватись. І лише на 40-ий день після смерті матері, Василь Львович обвінчався зі своєю коханою. До Сибіру Олександра Іванівна прибула у 1828 р. Тут вона пробуде весь час заслання, повернеться до Кам’янки у 1855 р., де ще проживе довгих 40 років. За час свого подружнього життя у родини Давидових народилося 13 дітей.

     Кожна із цих мужніх жінок відмовилось від переваг елітарного благополуччя, піддавали ризику не лише власне життя, а й долі їх родичів і близьких, свідомо йшли на небезпеку заради виконання святого сімейного обов’язку. Майже кожна з цих жінок мали великі статки, численні маєтки, значне місце в суспільному стані. Але все це було проміняно на бажання бути разом. Дійсно це був подвиг, подвиг безмежного кохання, подвиг, який можна повторити, але неможливо перевершити.