У літературно-меморіальному музеї О.С.Пушкіна і П.І.Чайковського відбулося чергове навчальне дійство. До закладу завітали учні 8-х і 10-х класів Кам’янського еколого-економічного ліцею, які разом прослухали тематичне заняття, присвячене українському футуризму та його лідеру, основоположнику і “диригенту” – Михайлю Семенку. Автор і ведучий заходу – завідуючий музеєм Олександр Мушта.

         Діти дізналися про тернистий шлях українського футуристичного руху, його героїв, засновників, теорії і принципи роботи. Звичайно, організатором всіх футуристичних груп в Україні був Михайль Семенко. Представник родини української дрібної інтелігенції, він свідомо обрав насичений мистецький творчий шлях, де він відчував себе повноцінним і потрібним.

   Михайль довго вагався на рахунок вибору між поезією, музикою і філософією, але виступ в Петербурзькому університеті (тут навчався Семенко) В.Маяковського остаточно переконало митця у правильно обраному шляху. Відтоді, з 1914 і до поч. 1930-х М.Семенко стає незмінним ватажком побудови нового футуристичного мистецтва в Україні.

      Поет мав сили писати, організовувати гуртки, критикувати, виступати. Він жив за принципом “Рух – все, кінцева мета – ніщо”. Семенко змінював ідеологічні орієнтири, постійно шукав інновації у мистецтві і все творив, творив. Серед його віршів були і серйозні, і сукупо футуристичні. Але саме так він уявляв мистецтво слова.

Запрошення

Я покажу вам безліч світів

Оригінальних і капризних.

Я покажу вам безліч шляхів

Хто хоче мого духа визвать?

Ми приходимо до останнього пункту.

Ми перемогли всі стихії й дощі.

Я відчинив двері замкнуті

Хто хоче зі мною гулять вночі?

Сім

Понеділок

Вівторок

Середа

Четвер

П’ятниця

Субота

Неділя

2 -- ХІІ. 1922. Київ

      Наприкінці 1920-х – на початку 1930-х рр. М.Семенко розчарувався у своїх світоглядних ідеалах і перейшов на стежку пролетарської літератури. З відходом багаторічного лідера, український футуризм, як літературний напрям, перестав існувати. В подальшому Семенко продовжив працювати на письменницькій ниві, однак обмежені ідеологічні рамки соцреалізму не могли в повній мірі розкрити його попередні поетичні таланти.

     23 квітня 1937 р. відбувся останній творчий вечір поета. Через три дні його було заарештовано і віддано у пазурі більшовицької чекістської машини. Подібно до тисяч інших представників української інтелігенції Семенко отримав жорстокий вирок – розстріл. Це сталося 27 жовтня 1937 р. Так несправедливо закінчилося насичене і багате життя харизматичного українського митця і громадського діяча. У 1960-ті рр., у період “хрущовської відлиги”, Семенка було реабілітовано.