8 січня вся Україна вшановувала 80-річчя прекрасного українського поета Василя Симоненка. Кам’янський історико-культурний заповідник долучився до ювілею, розпочавши цикл заходів, присвячених «витязеві української поезії». 15 січня для учнів 11-их класів еколого-економічного ліцею було організовано і проведено тематичне заняття «Україно, ти моя молитва». Автор сценарію і ведуча – Таміла Чупак.

       Життя поета називають «спалахом блискавки», адже 3 тижні він не дожив до свого 29-річчя. Василь Симоненко народився і виріс у селі Біївці на Полтавщині, яке щиро любив і гордився ним. Напевно, звідси і щирість, і совісність, і любов до традицій, і бажання творити поезію. З дитинства він знав правду про голодомори, червоний терор, Центральну Раду, колективізацію і розкуркулення, важко переживши разом з односельцями найтрагічніші сторінки історії України.

       Поет належав до тієї когорти інтелігентів, які, вийшовши з народу, продовжували відчувати й мислити як народ. Віддано і самозречено він любив Україну.

Україно! Ти для мене – диво!

І нехай пливе за роком рік,

Буду, мамо горда і вродлива,

З тебе чудуватися повік.

Ради тебе перли в душі сію,

Ради тебе мислю і творю.

Хай мовчать Америки й Росії,

Коли я з тобою говорю!

       «Мене завжди вражало, з яким хвилюванням, проникливістю Симоненко читав тихим голосом свої вірші, - писав Петро Монойло. В ньому була якась притягальна сила, наче якийсь магніт привертав до нього».

       За свої неповних 29 років поет встиг зробити багато, навіть не зважаючи на те, що за його життя було видано лише одну поетичну збірку “Тиша і грім» та дитячу віршовану казку «Цар Плаксій і Лоскотун». Багата на влучні вислови, афористична творчість Василя Симоненка продовжує користуватися великою любов’ю та увагою читачів, дорослих і дітей. Адже поетова щирість, дотепність, влучність, чесність і прямота нікого не залишає байдужим.

Україно! Ти моя молитва,

Ти моя розпука вікова…

Гримотить над світом люта битва

За твоє життя, твої права.

Хай палають хмари бурякові,

Хай сичать образи – все одно

Я проллюся крапелькою крові

На твоє священне знамено.