Як і було обіцяно раніше, наукові співробітники Кам’янського державного історико-культурного заповідника підготували і провели святковий вечір "Захищаючи власну честь”, присвячений віковій хроніці та особливостям дуельного ритуалу. Композиція була приурочена 177-ій річниці з дня смерті О.С.Пушкіна, котрий, нагадуємо, трагічно загинув в результаті дуельного поєдинку з французьким офіцером Дантесом-Геккереном. Ведучими заходу були О.А.Мушта та Т.П.Чупак.

         Дуель (поєдинок за честь) як традиція поширилась з Італії, далі захопила свідомість французьких аристократів, а потім і розум нестримних російських дворян. І хоча за часом в Російській імперії дуельна лихоманка була найменш тривалою, "ефективність” результатів тут була чи не найбільшою і дуже добре, що дуелі на терені імперії Романових протривали лише більше 100 років, оскільки кількість жертв, в тому числі й серед знаменитостей, могла бути набагато більшою.

    "Головному винуватцю” композиції (О.С.Пушкіну) був присвячений окремий розділ літературного сценарію. Дуель з Дантесом була для нього далеко не першою, оскільки його вибуховий характер постійно провокував різноманітні суперечки, що і призводило до міжособистісного зведення рахунків. Дослідники називають точну цифру викликів на дуель від поета – 29, що свідчить про постійне перебування на лезі ножа життя всесвітнього генія римованої словесності. Тож далеко недивно, що О.С.Пушкін закінчив власний відлік часу саме в ході дуелі, котра була його природною стихією. Дуельна тематика знайшла широке висвітлення в творчості поета, про що і було детально розказано в процесі інформативно-пізнавальної розповіді.

Не менш активними на дуельній стезі були і добрі друзі О.С.Пушкіна – декабристи. Їх вільнолюбний дух, цілеспрямованість, стійкість, в якійсь мірі авантюризм повністю відповідав ідеалам безстрашних воїнів, тому недивно, що саме серед декабристів було чи не найбільше бретерів – затятих дуелянтів, котрі постійно були втягнуті в різноманітні дуельні історії. М.Лунін, К.Рилєєв, О.Бестужев, Є.Оболенський – всі вони за життя отримали статус затятих дуелянтів, здатних при будь-яких обставинах спровокувати "бій за честь”. Невипадково, саме ці люди стояли в авангарді повсталих військ на Сенатській площі в Петербурзі в 1825 р.

         Ведучі заходу зупинились і на такій складовій, як дуельний ритуал, Оскільки дуель мала яскраве аристократичне тло, вона характеризувалась чіткою регламентованістю і жорсткими правилами,  кожні з яких суворо дотримувались і підсвідомо виконувались. Виклик на поєдинок, різновид образ, вид дуелей, бар’єрна відстань – всі ці деталі розглядались як окремі традиції єдиного дуельного етикету, цікаві за внутрішнім змістом, однак антигуманні за глобальною метою. Але попри все це, дуельний ритуал посів почесне місце серед великого розгалуззя звичаїв вищого станового суспільства.

      Святковий вечір був би неповним без музики. Романтичний та трагічний фон композиції створювали чарівні, безсмертні, класичні мелодії у виконанні камерного ансамблю Кам’янського заповідника та не менш привабливі й значимі романси у виконанні Таміли Петрівни Чупак.

  Попри жорстокість, в якійсь мірі, безумство, кровопролиття, дуелі як традиція мали багато благородних ознак, покликаних захищати найвищу цінність – дворянську честь. Переплетіння любові й ненависті, авантюри й справедливості, романтики й драматичності – саме це поєднував у собі дуельний аристократичний ритуал.