Ось вже і дав відлік черговий, вже 14-ий за ліком дитячий конкурс пам’яті П.І.Чайковського. Юні музиканти з різних куточків України з’їхалися до прославленої композитором Кам’янки, щоб у дні його пам’яті різнобарв’ям творів знов згадати митця і його багату творчість. Зазаначимо, що цього року на конкурсі будуть представлені учні з 19 дитячих шкіл України.

         В перший день конкурсу відбувся заїзд, реєстрація учасників та їх ознайомлення з принадами міста. Впродовж дня алеями парку прогулювалися поодинокі пари (педагоги з учнями). Особливу увагу вони привертали головному “винуватцю” свята – пам’ятнику П.І.Чайковського, котрий вже першого дня не був обділений байдужістю. Вже згодом, після реєстрації більшості конкурсантів, для них була організована екскурсія по музею О.С.Пушкіна і П.І.Чайковського та парком імені Декабристів. Опісля діти з педагогами зайшли до історичного музею, де містянам і заїжджим гостям була проведена літературно-музична композиція, присвячена 175-річчю з дня народження рідної сестри П.І.Чайковського – Олександри Іллівни Давидової.

         Композиція була побудоава за принципом квартету: автор і ведучий (О.А.Мушта) розповідав історію життя О.І.Давидової, для підсилення тієї чи іншої події зачитувались цитати з листів, чому посприяли чоловічий голос (Ярослав Литвин – актор, режисер, музейний працівник) та жіночий голос (Світлана Філіпова – науковий працівник фондів Кам’янського заповідника), і все це прикрашала музика камерного ансамблю заповідника (Т.І.Голуб, Т.П.Чупак, Т.В.Джулай, Н.І.Пугач і О.О.Замогильна). І так гармонійно і послідовно впродовж однієї години часу.

      Присутні дізнались життєву стежку О.Давидової, котра наповнена злетами і падіннями, радощами і драмами, тріумфами і розчаруваннями впродовж нетривалих 50 літ, які їй було відведено.

   Олександра Чайковська народилась у м.Воткінськ 5 травня 1842 р., де вона прожила до 6 років. Згодом мандрувала із родиною по різним містам Російської імперії, допоки у 1852 р. остаточно на осіла з сім’єю у Петербурзі. З ранніх літ вона підтримувала музичний почин брата Петра, всіляко його підбадьоруючи. Після смерті матері у 1854 р. О.Чайковська пішла на навчання у Смольний інститут. Після поверення з навчального закладу 1856 р. батько доручив їй у відання всі сімейні справи. Саме тоді вперше розквітнув її талант господині й турботивого наставника, здатного на все заради родини. Наприкінці 1850-х рр. вона познайомилася із Левом Давидовим, з яким і одружилася 6 листопада 1860 р. Вже згодом Лев з дружиною переїжджають до Кам’янки, де власник міста Микола Давидов запропонував брату посаду керючого маєтком.

     Олександра Давидова освоїлась у Кам’янці не відразу. Але згодом все стало на свої місця і подружжя Давидових стало прикладом тої ідеальної пари, якою милувався кожен, хто спостерігав з якою ніжністю і теплотою вони ставляться один до одного. Саме така сімейна ідилія і тягнула постійно до Кам’янки П.І.Чайковського. Не маючи власної родини, сім’я сестри стала для нього рідною. Побувши впереше тут влітку 1865 р., Чайковський набрався тут незабутніх емоцій і впродовж настуних 28 літ життя майже щороку приїздив сюди з нетерпінням очікуючи моментів єднання  зі своїм рідним домом.

     У подружжя Давидових було 7 дітей. Весь тягар до догляду й вихованню за ними лежав на плечах Олександри Іллівни. Вона ніколи не цуралась цього робити, оскільки в будь-який час, за різних обставин сім’я завжди була для неї на першому місці.

     Олександра Давидова прискіпливо турбувалась за ріднею, допомагала хворим і нужденним, постійно приймала в себе різних гостей, забезпечуючи їм належні умови тощо. Всім вона намагалась всіляко допомогти, про себе думаючи лише в останню чергу…

     З 1870-х рр. О.І.Давидова почала слабшати. В неї були проблеми з нирками і печінкою, постійно виходило каміння, що завдавало великого болю. Різні нервові перенавантаження ще більше загострювали хвороби. А коли одна за одною(1886, 1887) померли її старші 2 доньки – Таня і Віра, мати просто танула на очах. В результаті цілого клубка захворювань Олександра Іллівна померла в березні 1891 року на 50 році життя. Через свою доброту і ласку, сердечність і щирість вона запам’яталась виключно позитивними моментами. Всі її дуже поважали, цінували й обожнювали. “Хіба можливо тебе не любити, якщо і можна когось любити на світі, так це тебе”. Саме так говорив П.І.Чайковський про свою сестру, “милу Саню”, “Ундіночку” та “Сонечко” – Олександру Іллівну Давидову.

     Перший день конкурсу завершився, учасники з цілою купою нової інформації роз’їхалися по домівках і вже завтра ми всі чекаємо на їхні чудові виступи. Велике мистецьке свято йде за планом, тож чекаємо на не менш вражаюче продовження.