Напередодні найбільшого весняного християнського свята – Великодня – в картинній галереї Кам’янського державного історико-культурного заповідника відкрилась виставка «ДРЕВО», черкаської художниці, майстрині Лідії Солодар. В експозиції представлені роботи, створенімисткинею протягом кількох років, серед яких витинанки, народні ляльки та майже 150 писанок, виконаних в традиційній та авторській техніці.

Лідія Солодар за освітою педагог. Вона працює вчителем образотворчого мистецтва у Черкаській спеціалізованій школі І-ІІІ ст. №18 ім. В. Чорновола. До того ж керує шкільною художньою студією «Досвітки», де діти вдосконалюють свої художні навички та поглиблено вивчають народне образотворче мистецтво. Студійці – активні учасники міських, обласних та всеукраїнських конкурсів. А ще вони не пропускають жодної мистецької події, яка відбувається у Черкасах. Учні захоплюються своєю вчителькою, і Лідія Миколаївна заслужено стала переможницею черкаського обласного етапу конкурсу «Учитель року-2020».

Окрім педагогічної діяльності, у колі захоплень художниці – писанка, народна лялька, етнографія, художнє оформлення книг, поезія. Л.Солодар – учасниця обласних та всеукраїнських виставок творів образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва. Організатор всеукраїнського конкурсу народної ляльки для учнівської молоді у 2012-2013н.р. Автор персональних виставок книжкової графіки “Творчі вечорниці” (м. Черкаси, музей “Кобзаря”, 2013 р.), писанок “Вирій” (Черкаський обласний краєзнавчий музей, 2018 р.) та “Крайнебо” (м. Чигирин, музей Богдана Хмельницького, 2019 р.). У 2017 році писанкові композиції майстрині були представлені на виставці “Кращий твір року” у залі Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Твори Лідії Солодар зберігаються у музеях Черкас, Києва, а також у приватних колекціях України, Латвії, Іспанії, Італії, Німеччини, США.

Народилася Лідія Солодар 26 січня 1988 року в Черкасах. З дитинства мріяла стати художницею, але батьки віддали дівчинку до музичної школи. І тільки згодом, після закінчення загальноосвітньої школи, коли постав вибір, яку професію обрати, згадалася дитяча мрія. Ліда вступила до Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького і навчалася за спеціальністю “Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво”. В університеті дівчина опановувала основи образотворчої грамоти, живопис, малюнок, скульптуру тощо. Під час навчання майбутня майстриня зацікавилась писанкарством, народною лялькою і т.д., а в той час в університеті це не вивчали. Дізнавшись про технологію написання писанок ще у сім років від мами своєї однокласниці, власну писанку Ліда створила у 18 років. Це сталося на одному з міських майстер-класів. За словами майстрині, можливість відвідувати заняття з писанкарства у Черкасах з’явиласяу 2000-х роках. Ініціатором відродження цієї традиції на Черкащині стала Ольга Мартинова, заслужений майстер народної творчості, нині – голова Черкаського обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Вона щорічно, на базі обласного краєзнавчого музею, проводила майстер-класи з писанкарства. Саме О. Мартинова та її учениця Х. Шинкарук стали першими наставниками Лідії Солодар. І саме від них вона дізналася про магію воскового розпису традиційної української писанки, орнаменти, барвники і т. д. Живий вогонь творчості вона перейняла від професійних майстрів: «Я доторкнулася до таємниці, яка мені здавалася незбагненною», – говорить художниця. Протягом п’яти років пані Лідія відтворювала традиційні візерунки, експериментувала з писачками. Перший писачок для неї зробив батько. Правда, інструмент був не зовсім вдалим, спаяний алюмінієм, який при нагріванні плавився від температур, і писати було складно. Але завдяки йому майстриня отримала досвід – навчилася писати писанки. Вже згодом чоловік подарував Лідії професійний писачок, яким вона працює й до сьогодні. На початку творчого шляху майстриня намагалася також писати і власні візерунки, але вони не вдавалися, не виходили органічними. За словами пані Лідії, потрібно так створити власний орнамент, щоб він продовжував традицію, а не суперечив їй. Відтоді майстриня навчалася: читала книги з писанкарства, переглядала відеоуроки, спілкувалася з писанкарями. І так поступово Л. Солодар виробила свій власний авторський стиль, який органічно співіснує з українськими традиціями писанкарства. Вже 15 років вона займається цим видом народного мистецтва і зазначає, що є ще чимало професійних таємниць, які вона хоче розгадати.У писанкарстві Лідію Солодар найбільше цікавлять зразки традиційних писанок Черкащини. Майстриня відтворює старовинні мотиви за книгою Вадима Мицика, який досліджував писанки Черкаської області ще в 70-х рр. минулого століття. Найулюбленішими символами пані Лідії в писанкарстві є квіти та птахи. За словами майстрині, квіти – це зображення сонця на землі, тобто небесне сонце дорівнює земним квітам. Птахи в уявленні людей давніх часів – це посередники між небом та землею. Бо пташка сягає висот, наче думка, що може дістати навіть до неба. Люди мають прагнення доторкнутися та поспілкуватися з вищими силами. Лідія Солодар у писанкарстві віддає перевагу червоному, синьому, зеленому, жовтому та чорному кольорам.

Улюбленою технікою пані Лідії є восковий розпис по коричневій шкаралупі з подальшим протравленням оцтом. Свого часу про цю цікаву техніку майстриня дізналася від писанкарки Тетяни Коновал. Для створення такої писанки використовують яйце не з білою, а з коричневою шкаралупою. На ній воском малюється візерунок. Покриваються воском ті елементи, які хочуть залишити того відтінку, що й шкаралупа. Потім висвітлюється тло, яке непокрите воском, а саме яйце опускають в 9% оцет. І коли знімається віск із писанки, то вона ніби «різьблена»: коричнева, світло-коричнева і аж до білого кольору. Така техніка у поєднанні з авторськими квітковими та закругленими візерунками створює відчуття ажурності та вишуканості.

Про все це та багато іншого ми дізналися під час відкриття виставки та творчої зустрічі з Лідією Солодар. Гості захоплено слухали авторську екскурсію пані Лідії. І це була не якась завчена розповідь – це було невимушене, живе спілкування. Всі разом шукали образ ДРЕВА (дерева) у творах майстрині. Цей образ сили, традицій, нашого коріння присутній і у витинанках, і в оформленні писанок, дерево життя «вишиває» і одна з авторських ляльок мисткині.

Витинанки, виконані Лідією Солодар, вражають образно-символічним, лаконічним наповненням. Особливо зацікавила присутніх українська легенда про створення світу, що закодована у витинанці «Сокіл-Рід». До речі, ця робота Л.Солодар минулого року перемогла в конкурсі на мистецькому фестивалі «Крутий заміс». Двома роками раніше, ще одна витинанка «Думи Дуба», представлена на нашій виставці, також отримала перемогу на цьому фестивалі. Центральною фігурою твору є кремезний холодноярську дуб, у верхів'ї якого проглядає образ козака, мудрого і сильного. Вдивляючись в деталі витинанки, ми відчуваємо, про що ж думає тисячолітній дуб: про славне козацьке минуле, про холодноярських лицарів, вправних, сильних, мужніх борців за Україну.

Після народження сина Дарія давня зацікавленість народною лялькою перетворилась у Лідії Солодар на справжнє захоплення.Представлена на виставці композиція “Перший Великдень” у 2011 році принесла майстрині перемогу на Всеукраїнському конкурсі на кращу традиційну народну ляльку, організованому інтернет-виданням “Рукотвори” та Українським центром народної культури “Музей Івана Гончара” (м. Київ). Цей успіх став своєрідним поштовхом до подальших пошуків, вивчення та реалізації задумів. Майстриня не просто бере клаптики тканин і створює ляльку. Вона ретельно продумує образ, поєднує традиційні прийоми виготовлення ляльки з вишивкою рушниковими, лічильними швами, плетінням гачком, ткацтвом. Родина Солодарів має численну колекцію старожитностей, яку протягом багатьох років збирав чоловік пані Лідії. Олександр Солодар (відомий поет, письменник, історик, багаторічний дослідник історії Чигиринського повіту) надихнув дружину на створення образів ляльок, у яких відтворено елементи традиційного вбрання жителів Чигиринщини. Всі елементи жіночого одягу відновлено з автентичних речей та старовинних світлин з родинної колекції.

Справжнім магічним дійством в залі картинної галереї став проведений пані Лідією майстер-клас із писанкарства. Для створення першої писанки учасники обрали орнамент, характерний для нашого регіону (з книги В. Мицика) –зображення восьмигранної квітки «Ружі» – символу Сонця, найголовнішого божества, без якого неможливе життя. В народній символіці це незмінний символ любові. Подарувати писанку з ружею означало освідчитися в коханні.

Діти зосереджено, з неприхованою цікавістю виконали всі етапи народження писанки. Здивуванню і радості не було меж, коли був знятий останній шар воску з яйця. Дитячі очі горіли щастям, і кожен не міг повірити, що він сам створив таку красу. Майстрині вдалося запалити вогонь творчості в дитячих серцях.

Лідія Солодар– справді дивовижна жінка, талановита і надзвичайно скромна, любляча дружина і мама двох діток (Дарія і Соломії). Вона встигає бути небайдужою вчителькою, займатися творчістю, знімати дуже цікаві відеоуроки з образотворчого мистецтва для учнів і викладати їх на своєму каналі в YouTube, організовувати вебінари для своїх колег, проводити творчі заняття в дитячій недільній школі при Свято-Троїцькому соборі. Всього не перелічити. А ще вона виготовляє надзвичайно смачний зефір усімейній кондитерській «Солодарня». Цими смаколиками пані Лідія пригостила всіх гостей презентації.

Запрошуємо усіх охочих відчути наближення Великодніх свят, відвідавши виставку Лідії Солодар в картинній галереї Кам’янського заповідника. Виставка триватиме до 15 травня.

Лариса Висоцька

старший науковий співробітник

картинної галереї

Кам’янського державного

історико-культурного заповідника