11 грудня в обласній бібліотеці для юнацтва ім. Василя Симоненка відбувся вечір пам’яті  Григорія Білоуса. Письменника, який 8 років прожив у Кам’янці і надзвичайно любив наше місто,  ми вважаємо земляком.  Та мало хто знає, що кам’янський період був надзвичайно щасливим, як в особистому житті Григорія Павловича (тут він одружився, тут народилися його діти), так і у творчому – у Кам’янці письменник створює «Рудомана», поему «Вогонь у камені», присвячену Г.Сковороді, та кілька десятків віршів, багато з яких увійшли до поетичної збірки «Терноцвіт». Тож, повідала усім присутнім про роль Кам’янки в житті і творчості Григорія Павловича заступник директора з наукової роботи КДІКЗ Таміла Чупак, яка зібрала спогади друзів письменника про його життя в нашому містечку.

Григорій Білоус впродовж 11-ти років очолював Черкаську обласну організацію Національної Спілки письменників України. Він ніколи не поривав зв’язків із Кам’янкою. Приїздив на запрошення друзів або Кам’янського історико-культурного заповідника. Гортаючи сторінки листування з друзями із книги «Слова, слова, спасіте наші душі», час від часу знаходимо відгуки про Кам’янку – як жилося і як працювалося: «Згадався час, коли мені писалося. 1972-й – золотий рік мого життя… Я кинув себе в роботу, вивівши на пречистому аркуші паперу: «Рудоман». Писалося – як літалося. Звідки все й нахлинало?»

В 1996 році письменник отримує Міжнародну українську премію ім. Григорія Сковороди за поему «Вогонь у камені», а в 1999 його було відзначено обласною літературною премією «Берег надії» ім. Василя Симоненка за поетичну збірку «Терноцвіт».

Все поглинає Лета,

лиш слово не вмира.

Безсмертя у поета

на кінчику пера.

Письменник відійшов у вічність, та пам’ять про нього завжди  житиме у книгах та в людських серцях.