24 травня в літературно-меморіальному музеї О.С.Пушкіна і П.І.Чайковського відбулась презентація книги спогадів про Данила Кононенка «Цю землю я любив».

На цій землі я жив,

Цю землю я любив.

І в неї перейду,

Зіллюсь навіки з нею…

      Цей запис, зроблений рукою Данила Кононенка, було знайдено в одному з його блокнотів. Саме він відкриває книгу спогадів про поета. До того ж, один із рядків запису дав назву книзі. До неї увійшли спогади колег, друзів, знайомих Данила Андрійовича. У книзі також вміщені окремі поезії Майстра Слова, світлини з родинного архіву та архіву «Кримської Світлиці», бібліографічна довідка.

   Упорядкування і редагування спогадів здійснив поет, літературознавець, очільник україномовних письменників Криму Михайло Вишняк. У передмові до книги він написав: «…нехай ця невеличка книжечка стане скромним пошануванням подвижницького служіння на літературній ниві нашого побратима Данила Кононенка на кримській землі. І хай кожен, хто прочитає ці спогади, а потім захоче пізнати і його поезію, упевниться в тому, що жив у Криму справжній Поет, закоханий усім серцем у цей прекрасний світ і людей в цьому світі».

    До збору спогадів долучився також головний редактор газети «КС» Віктор Качула, який написав про Данила Андрійовича, що він був для нього «як старший брат: і газетно-письменницький, і житейський – мудрий творчо й духовно єдинокровний, рідний. З ним легко разом працювалося. Данило Андрійович як літературний кримський атлант, від самого заснування газети «КС» - з 1992 року – тримав на своїх плечах відділ літератури, а згодом і дитячий додаток «Джерельце». Завдяки йому, його численним літературним знайомствам у «КС» була представлена практично вся літературна Україна!»

      У своїх дописах всі, хто знав Поета, пишуть про його людяність, щирість, доброту, пишуть про Д.Кононенка чудового лірика і гарного перекладача, невгамовного громадського діяча і професійного журналіста. У багатьох спогадах звучать слова вдячності поету-наставнику, який завжди підтримував починаючих поетів, опікувався дитячим літературним конкурсом «Ми – діти твої, Україно!», писав передмови до перших збірок молодих поетів.

      Віктор Стус написав у спогаді: «Д.Кононенко виплекав цілу когорту літераторів. І на це не жалкував ані часу, ані сил. Бо розумів, наскільки важливо мати в багатонаціональному Криму плеяду україномовних письменників».

     «Данилові Андрійовичу, на мою думку, випала в Криму особлива місія першовідкривача україномовних письменників – зізналася Наталія Мухіна. І коли ті «паростки» потрапляли до його дбайливих рук, він опікувався ними, як умілий садівник. Він умів тактовно (творчі люди дуже вразливі щодо цього) підказати більш вдале слово у творі, порадити щось змінити, додати, відредагувати. Він від усього серця радів за нові творчі успіхи початківців».

      14 лютого в Сімферополі в бібліотеці ім. І. Франка відбулась презентація книги спогадів про Д.Кононенка. На неї з’їхались друзі Данила Андрійовича з різних куточків Криму. Хоча підготовка була напруженою і навіть нервовою, адже відповідні служби в анексованому півострові не лише перевіряли сценарій заходу, а вимагали від працівників бібліотеки надати список учасників, проте, заборонити презентацію не змогли, адже Д.Кононенко – надзвичайно відома і авторитетна в Криму людина. Хоча презентацією цей вечір спогадів, на якому зібрались однодумці, назвати важко. Атмосфера була надзвичайно теплою, згадували добру і щиру людину. Учасники кам’янської презентації з цікавістю переглянули відеофрагменти із презентації книги «Цю землю я любив» у Криму.

       «Його поезію осягаєш серцем, пропускаєш крізь душу, як струм… Недарма Лада Федоровська, критик, сказала про вірші Д.К., що вони – «душі неприспані тривоги», – так написала у спогадах Наталя Волошко.

     Вихованці Кам’янської районної літературної студії ім. Данила Кононенка підготували поетично-музичну композицію із творів нашого земляка. У ній також прозвучали пісні Таміли Чупак на слова Д.Кононенка» : «Я знову в тихій Кам’янці” , «Вік Україну люби».

     Нещодавно троє вихованців літературної студії ім. Д.Кононенка стали переможцями Всеукраїнського дитячого літературного конкурсу «Ми – діти твої, Україно!», який також носить ім’я Поета. Власну поезію подарувала слухачам Дарина Бондаренко, лауреат конкурсу в номінації «поезія» (2 місце).

     Відразу два місця посів у конкурсі Ростислав Юрик – в номінації «проза» - 3, а в номінації «публіцистика» - 2. Під час презентації прозвучав уривок з його оповідання «Дивний птах з мого сну».

    Сьогодні літературна студія продовжує справу Данила Андрійовича, нашого земляка, прекрасного Поета, щирого патріота України.

Є найсвятіше слово на землі.
Одне. Високе. Світле: Україна.
Синонім - мати. Рідна і єдина...
Є найсвятіше слово на землі.
Воно - синівних почуттів вершина.
Воно - проміння сонячне в імлі.
Є найсвятіше слово на землі.
Одне. Високе. Світле: Україна.

       Коли В.Качула нещодавно приїздив до Києва, то заручився підтримкою голови НСПУ, який пообіцяв виділити кошти на друге видання книги спогадів про Д.Кононенка. Родина письменника також сподівається, що ті люди, які не встигли залишити свої спогади або в силу якихось обставин не знали про підготовку книги, зможуть додати цінні відомості і деталі з життя Данила Андрійовича. Особливо це, мабуть, стосується земляків поета, адже у книзі відсутні спогади про дитинство поета, його батьків, дуже мало інформації про ребедайлівський і кам’янський періоди життя. А поділитися землякам Поета з читачами є чим.

     Своїми спогадами про Данила Кононенка під час кам’янської презентації поділилися: професор ЧНУ ім. Б. Хмельницького, член НСПУ, Володимир Поліщук, однокласниця Поета Ніна Петрівна Луценко, його тітка Зоя Степанівна Шевченко, двоюрідна сестра Надія Іванівна Мариненко, односельчанка Зіна Оксентіївна Гвоздик та вчитель Михайлівської ЗОШ Тетяна Дем’янівна Конарєва.

   Теплу, задушевну атмосферу презентації доповнило звучання камерного ансамблю Кам’янського історико-культурного заповідника (кер. Тетяна Голуб). У виконанні колективу прозвучали твори українських композиторів.

     Сподіваємось, що душа Данила Кононенка раділа і співала разом з нами, коли звучала його поезія, коли присутні з любов’ю і вдячністю згадували Поета, нашого незабутнього земляка. Вічна йому пам’ять!