Весняна пора, не радуючи кам’янчан теплими погодними умовами, збагачує їх все новими і новими культурними дійствами. В авангарді цих святкових подій стоїть, звичайно, Кам’янський державний історико-культурний заповідник. І от, рівно в середині березня (15) у заповіднику був організований черговий захід. За ініціативою родини й однокласників та за участі працівників Кам’янського заповідника відбувся літературно-музичний вечір пам’яті уродженця м.Кам’янки, талановитого музиканта і артиста – Анатолія Миколайовича Грабового. Своє дитинство і юність він провів у нашому місті, тому ми його з гордістю причисляємо до когорти славних Кам’янчан.

  Захід складався із 3 тематичних частин: біографічно-пізнавальної, літературно-музичної та меморіальної.

     Спочатку, одна із ведучих заходу – Галина    Михайлівна  Таран – коротко оповіла біографію А.М.Грабового. він народився у 1956 р. у робітничій кам’янській родині. Змалку Анатолій Миколайович захопився музикою, що і побудило його вступити до Кам’янської музичної школи ім. П.І.Чайковського до класу Миколи Садовського. Після навчання в цій школі музична освіта для А.Грабового не закінчилася – він вступає до Черкаського музучилища, яке він теж успішно закінчує. У Черкасах наш герой зустрів і свою майбутню      дружину – Надію. Вони одружились у 1976 р. Недовгий час після закінчення музучилища А.М.Грабовий працював вчителем у музичній школі у Чигирині. У тому ж 1976 р. сталась ще одна доленосна подія – А.М.Грабовий був мобілізований до лав Збройних Сил СРСР. Службу він проходив далеко від Батьківщини – у Німеччині. Саме тут він і проявив свої музичні здібності – вступив до ансамблю Збройних Сил, де його і запримітили. Після закінчення строкової служби він продовжив служити у армії, як військовий музикант. Сюди ж, у Німеччину переїжджає і дружина Анатолія Миколайовича. У 1977 р. у подружжя Грабових народилась перша дитина – донька Марія.

         У 1981 р. родина повертається до Черкас, однак невдовзі вони разом їдуть працювати у Брянську філармонію. У 1982 р. до А.М.Грабового поступила пропозиція працювати у воєнному ансамблі в Тбілісі. Подружжя переїжджає на Закавказзя, де і розкрився їхній мистецький хист. Анатолій Миколайович Грабовий за досягнення у галуззі культури, як талановитий аранжувальник та диригент, отримав почесне звання Заслужений артист Грузинської РСР. Дружина Надія теж працювала в ансамблі солісткою і виконавицею. У 1990 р. у сім’ї Грабових народилась друга дитина – син Геннадій. На жаль, менш ніж як через рік, А.М.Грабовий трагічно загинув в автокатастрофі.

         В честь А.М.Грабового його однокласник – Олександр   Македонський – разом із працівниками Кам’янського заповідника провели літературно-музичну композицію "Я вспомнил время золотое…” композиція розповідала про історію створення і написання різних російських романсів: " Я помню время золотое”, "Я встретил Вас”, "Я вас любил”, "Средь шумного бала…” та ін. Цю частину заходу разом із Г.М.Таран проводив народний артист України – Ігор Славінський. Його чудові професійні акторські здібності додали неперевершені емоції в усвідомлення музичної історії. О.Македонський же, наживо, прекрасно виконав усі перелічені вище романси.

         В заключні частині вечора слово взяли знайомі й друзі Анатолія Миколайовича. Вони згадували його в молодості, цікаві епізоди з його життя, його здібності й таланти. Однокласники по музичній школі виконали в його честь музичний номер, читали вірш в пам’ять про славного друга.

Численні глядачі могли прослідкувати миттєвості його життя в світлинах, як на фотовиставці, так і через мультимедійну дошку.

         Заключним акордом пам’ятного вечора стала виконана камерним ансамблем Кам’янського заповідника "Мелодія” М.Скорика, як символ вічної пам’яті за загиблим артистом і всіма нашими славними земляками.

         Шана великому музиканту, шана великому артисту, шана Вам, Анатолію Миколайовичу. Ми Вас не забуваємо і ніколи не забудемо.