Одна з найяскравіших сторінок історії Кам’янки безумовно пов’язана з композитором зі світовим ім’ям – Петром Іллічем Чайковським. Він майже три десятиліття (1865-1890 рр.) приїздив до нашого містечка, створивши тут більше 30-ти музичних творів. І сьогодні вже ні для кого не є секретом, що свою геніальну музику композитор писав під генетичним впливом козацьких коренів. Петро Ілліч добре знав український фольклор, якому притаманна мелодійність, а також ліризм та щирість – риси, які характерні і для творчості Чайковського. 
В радянський період музикознавців мало цікавив його родовід. Ніхто не задумувався про українське походження композитора, більше схилялися до польського. А головним джерелом інформації довгий час залишалась праця його рідного брата Модеста – трикнижжя «Життя Петра Ілліча Чайковського», яке вийшло в 1900-1902 рр. Із нього ми дізнаємось, що прадід композитора Федір Опанасович Чайковський був православним шляхтичем Кременчуцького повіту, в чині сотника брав участь у Полтавській битві й помер від ран, залишивши двох синів. Один із них – Петро – і був дідом композитора. Джерелом свідчень біографу слугували сімейні легенди, які не завжди вказують на достовірність.
Як стверджує Модест Ілліч, його брат з іронією ставився до свого благородного походження: «… Претензії деяких родичів щодо аристократизму викликали у нього насмішку недовіри, а підозра в польському походженні його дратувала і сердила». Про те, що сам композитор добре не знав історії свого родоводу, свідчать його листи. В одному з них Чайковський, зокрема, писав: «Точно зовсім не знаю, хто були мої пращури (зі сторони батька). Мені відомо, що мій дід був лікарем і жив у Вятській губернії, а тому моє генеалогічне дерево губиться в пітьмі невідомості...».
Документи про те, що рід композитора бере свій початок від українського козацького роду, були знайдені позаштатним співробітником Воткінського будинку-музею (у Воткінську (Удмуртія) народився митець), краєзнавцем В.Й.Пролєєвою. Коли Валентина Йосипівна вийшла на пенсію, то багато подорожувала, здійснивши в цей період свою давню мрію побувати у Клінському музеї Чайковського (Московська обл.), в будинку, де свого часу жив і творив композитор. Саме там дослідниця познайомилась із внучатою племінницею митця – Ксенією Юріївною Давидовою. Між жінками зав’язалася переписка і якось Ксенія Юріївна попросила В.Й.Пролєєву переглянути документи в Центральному державному архіві Удмуртської АРСР з метою пошуку даних про діда П.І. Чайковського, адже про нього було відомо лише те, що він служив у Глазові городничим. Пошуки дали позитивний результат і в документах Глазовського духовного правління за 1797 рік вдалося знайти перший запис про сім’ю П.Ф.Чайковського – діда композитора. Дослідниці пощастило виявити, що його родина жила у Глазові, де в 1818 році Петро Федорович і помер. 
На цьому Валентина Пролєєва не зупинилась, а продовжила досліджувати історію роду Чайковських уже в Московському архіві, де знайшла документи, які свідчили, що дід композитора був сином простого українського козака Федора Чайки, навчався в Києві та Санкт-Петербурзі. Навесні 1769 року, студент Київської академії Петро Федорович Чайковський звернувся до імператриці Катерини ІІ з проханням зарахувати його після закінчення навчання учнем лікаря до Петербурзького шпиталю: «… Б’є чолом Київської Академії студент Петро Федорів син Чайковський… Батько мій знаходився в Миргородському малоросійському полку сотні Омельницької козаком, і назад тому два роки як помер, а я народився в селі Миколаївці і за бажанням моїм перебував… у Київській Академії, де в науці дійшов до школи риторики…». 
Після даної знахідки Валентина Йосипівна звернулася до Київського та Полтавського архівів. Вона переглянула перелік жителів слободи Миколаївка (нині с. Фрунзівка Глобинського р-ну на Полтавщині), яка була заснована в 40-х роках XVIII с. В. Капністом, батьком відомого поета, і названа на честь його сина Миколи. Однак прізвища Чайковського в переліку жителів слобідки не було. Та все ж, Пролєєва звернула увагу на ім’я Ганни Чайчихи – вдови померлого козака Федора Чайки. В переліку її дітей був і Петро, який навчався в Києві. Те, що Петро Чайка став Чайковським, – характерне явище для етимології багатьох українських прізвищ у XVIII – XIX ст.
Пошуки в Центральному Державному Історичному Архіві Української РСР виявили копію атестата П.Ф.Чайковського, а також копії атестатів інших студентів Київської академії. Документ свідчив, що Петро Федорович закінчив «школу риторики», у тій же архівній справі зберігається список студентів Київської академії, які бажали навчитись медицини, серед яких також є ім’я діда композитора. 
Через рік після роботи в Санкт-Петербурзькому шпиталі він, у званні підлікаря, був зарахований на військову службу, а ще через два роки, склав іспит і отримав дозвіл працювати лікарем. Пізніше Петро Федорович брав участь у російсько-турецькій війні, по закінченні якої Владимирівський піхотний полк, де служив Чайковський, був розквартирований на Пермщині. В 1776 р. Петра Федоровича було призначено міським лікарем Кунгура. Тут він одружився з Анастасією Степанівною Посоховою, дочкою офіцера, започаткувавши уральське відгалуження роду Чайковських. Згодом полкового лікаря П.Ф. Чайковського перевели у В’ятку, де в 1785 році він отримав дворянство. У Петра Федоровича та його дружини було дев’ятеро дітей. Наймолодший із синів – Ілля Петрович – став батьком композитора.
Опрацювавши всі віднайдені документи В.Й. Пролєєва видала у 1989 році книгу «До родоводу П.І. Чайковського: життя та діяльність П.Ф.Чайковського». Так сумлінна дослідниця відкрила світові правду про українське коріння великого композитора. 
Аналіз музичної спадщини П.І. Чайковського в радянський період проводився детально, проте переважно російськими музикознавцями, праці яких в більшій чи меншій мірі, та все ж мали ідеологічне спрямування. Важливі факти з життя та творчості митця перекручувались або й замовчувались. Однак всі без виключення музикознавці вказують, що творчий стиль композитора характеризується особливою природою ліризму. Українські ж дослідники музики Чайковського навіть не вагаються у тому, що його творчість сформувалася під впливом українського фольклору і неперевершений композитор-мелодист зі світовим ім’ям є творцем унікальних за красою ліричних мелодій саме завдяки українському мелосу та підсвідомому авторському чуттю. Типові українські риси його мелодики і стилю яскраво відбилися на творчій спадщині композитора, що дало підстави С. Людкевичу назвати П.І. Чайковського ще й українським композитором.

Таміла Чупак, 
заступник директора Кам’янського державного 
історико-культурного заповідника з наукової роботи