“Вербівка прекрасна. Ти про неї не маєш ніякого уявлення, не убачивши її в належному стані”. Так писав П.І.Чайковський в одному з численних листів до брата Модеста, описуючи родинне обійстя сім’ї своєї сестри – Олександри Давидової.
Одружившись у 1860 р., Лев Васильович та Олександра Іллівна Давидові невдовзі переїжджають до Кам’янки, де Л.В.Давидов став управляючим місцевого помістя. Вже у 1865 р., на запрошення сестри, тут вперше побував і П.І.Чайковський.
Однак, не зважаючи на сприятливі умови життя та діяльності у Кам’янці, в сім’ї сестри композитора зародилась ідея отримати власне родове володіння, де можна було б спокійно проводити вільний і святковий час. І от у 1870 р. співвласники Кам’янки Микола і Петро Давидові виділили для меншого брата (Льва) 70 тис. крб. за відмінне ведення господарських справ. Саме за ці кошти Лев Васильович придбав с.Вербівка. Незабаром, у 1870-х рр., тут постав родовий маєток ще однієї сім’ї Давидових.
Петро Ілліч Чайковський дуже полюбляв відвідувати Вербівку. Власне це чудове село композитору імпонувало не менше, аніж Кам’янка, оскільки Чайковський цурався великих мас людей, промислових шумів, негативних традицій міщанства. Натомість, тиха й спокійна атмосфера сільської місцевості, виключно рідне й дружнє оточення, жива природа – все це постійно приваблювало композитора у Вербівці. Недивно, що його так тягнуло сюди. 
Дуже насичено й цікаво проходило дозвілля П.І.Чайковського у Вербівці. Часто, Петро Ілліч разом з членами родини Давидових ходив на полювання на птицю і звіра. Щоправда, дієвої участі у цьому процесі композитор, зазвичай, не брав, оскільки дуже шкодував тваринок, навіть плакав за ними, стріляючи з рушниці лише у повітря. Нерідко також П.І.Чайковський з родиною вибиралися в ліс по гриби, що приносило йому набагато більше естетичної насолоди, аніж попереднє заняття (полювання). І, звичайно, композитор обожнював самотні прогулянки по вербівському лісі Тарапун, спільні подорожі з родиною Давидових, незабутні чаювання та пікніки на природі зі своєю ріднею.
Невипадково, що у такій щирій і вільній атмосфері П.І.Чайковський дуже натхненно і щиро працював. В різні періоди часу у Вербівці були написані сонати для фортепіано, п’єси для скрипки, п’єси для фортепіано, романси та ін. Також у Вербівці писалися, частково, опери “Ромео і Джульєтта”, “Ундіна”, “ІV сюіта”, “Євгеній Онєгін”. І саме у Вербівці, у жовтні 1878 р., перед родиною своєї сестри, П.І.Чайковський вперше зіграв у фортепіанному виконанні оперу “Євгеній Онєгін”, яка стала у майбутньому одним із найпопулярніших творів композитора. 
Випробував Петро Ілліч у Вербівці себе і в іпостасі режисера-постановника. За участі племінниць композитора, придворної челяді, знайомих відбулись наступні постанови: “Одруження” М.Гоголя, сцени із “Мертвих душ”, сцена двох дам із “Misantrope” Мольєра та інші. 
В цілому уік-енди і відпочинок П.І.Чайковського у Вербівці завжди супроводжувався незабутніми емоціями, приємними враженнями, естетичною і духовною насолодою. Вербівка назавжди залишилася в серці композитора як одне із найкращих місць у світі, куди він із задоволенням приїжджав і постійно з великою наснагою згадував. Саме тут митець був завжди своїм, саме тут він був удома, саме тут він знаходив той затишок, який шукав у різних кінцях світу.

ОЛЕКСАНДР МУШТА,
завідувач музеєм 
О.С.Пушкіна і П.І.Чайковського
Кам’янського заповідника

(Фото з інтернету).