Одним із найцінніших експонатів літературно-меморіального музею О.С.Пушкіна і П.І.Чайковського Кам’янського державного історико-культурного заповідника є прижиттєвий оригінальний портрет П.І.Чайковського. Це робота художника, чия творчість незаслужено забута, відома невеликому колу фахівців. Його дивовижна доля тісно переплетена з родиною власників Кам’янки – Давидових, а через них – і Чайковських.

Народився майбутній художник у сім’ї головного бухгалтера Кам’янського цукрового заводу Матвія Сангурського і за церковними канонами йому дали ім’я Воніфатій або Боніфацій, що означає: від латинської: бонум – «благо» і фатум – «рок».

Перші навики з живопису хлопчик осягав від навколишньої кам'янської природи, в яку був закоханий. Він з дитинства щось креслив на піску, згодом малював олівцем на папері, особливо любив зображувати річку Тясмин та її скелясті береги. Одного разу малюнки Боніфація потрапили на очі самому П.І.Чайковському. Петро Ілліч приїхав у той час до Кам’янки на гостину до своєї рідної сестри Олександри. Феноменальне відчуття природи, яке було властиве композитору, він раптом побачив і в малюнках кам’янського хлопчика, тож, не зміг залишитися байдужим. Чайковський став покровителем 15-річного Боніфація і допоміг йому вступити до училища живопису, виділивши грошову допомогу. Так доля подарувала хлопцеві шанс зустріти людину, якій він дякуватиме все своє життя.

Петро Ілліч продовжував надавати юнаку матеріальну допомогу протягом усіх років його навчання. Спочатку хлопець відвідував підготовчі класи як вільний слухач, а з 1881 року став студентом Московського училища живопису, скульптури та архітектури. Його вчителями були такі відомі художники як В.Є. Маковський і І.Є. Рєпін. Після закінчення навчання Боніфацій працював учителем малювання. Чотири його пейзажі, подаровані композитору, Петро Ілліч розмістив у клінському будинку, де провів останні півтора року свого життя. Над його ліжком знаходилася робота «Береги річки Тясмин», на якій зображено каньйон – одне з найулюбленіших місць прогулянок композитора, а в наш час – і мешканців містечка та його гостей. Друзі Петра Ілліча, які бували в нього і бачили роботи кам’янського художника, дивувалися, що композитор зі світовим ім’ям, який міг дозволити собі придбати картини видатних майстрів пензля, розмістив у себе полотна маловідомого Боніфація Сангурського. Проте, Чайковський не зважав на чужу думку. Картини нагадували йому улюблену Кам’янку, надихали на творчість.

У 1880 році художник написав з натури портрет композитора. Його унікальність, перш за все в тому, що більше ніхто з художників у сорокарічному віці Чайковського не зображував. Саме цей портрет знаходиться в експозиції літературно-меморіального музею О.С.Пушкіна і П.І.Чайковського, в Кам’янці. Він нагадує всім про людяність і доброту душі великого композитора, який завжди готовий був прийти на поміч і допомогти тим, хто потребував його уваги та підтримки.

Таміла Чупак, заступник директора Кам'янського державного історико-культурного заповідника з наукової роботи