1 вересня в історичному музеї Кам’янського державного історико-культурного заповідника відбулося святкування Дня традиційного автентичного костюма. Уже впродовж кількох років це свято відзначається у першу неділю вересня. Започаткували його на заході України за ініціативою громадського об’єднання «Центр дослідження і відродження Волині». Чимало зусиль для проведення акції доклав Український культурний фонд, фахівці з Музею Івана Гончара та модельне агентство «ART models», які стали співорганізаторами дійства.
    Вперше свято було проведено у Рівному, за кілька років до акції приєдналась Львівська область, а цього року – й Черкащина, зокрема, наше місто.
   Відзначення Дня традиційного костюма має шляхетну мету. По-перше, відшукати і зберегти зразки автентичного (тобто справжнього, непідробного) народного одягу. По-друге, відродити традиції його виготовлення, а по-третє, навчити українців культури вжитку народного костюма.
    Свято покликане об’єднати музейних працівників, приватних колекціонерів, мистецтвознавців, етнографів, дизайнерів, майстрів декоративно-ужиткового мистецтва, фотомитців задля того, щоб популяризувати і відродити автентичний костюм в Україні.
Оскільки народне вбрання відображує духовність народу, його культуру, історію, традицій, гасло свята звучить так: «Відроджуємо автентичність – зміцнюємо ідентичність!»
    У Кам’янці День традиційного автентичного костюма відзначається вперше. Ідея проведення свята у нашому місті належить працівникам кредитної спілки «Кредит-союз». Із вітальним словом до гостей та учасників дійства звернувся керівник Кам’янської філії «Кредит-союзу» Вадим Володимирович Кулинич.
   Завідувачка відділу фольклору та етнографії обласного центру народної творчості та культурно-освітньої роботи Наталія Сайченко познайомила присутніх із особливостями автентичного традиційного костюма Черкащини. 
   Працівники Кам’янського історико-культурного заповідника підготували до Дня традиційного автентичного костюма кілька цікавих виставок. Перша з них – виставка народного костюма з фондів КДІКЗ та музею народного мистецтва села Райгород. На ній представлені кілька комплектів жіночого народного одягу та деякі окремі елементи жіночого й чоловічого вбрання, традиційного для нашої місцевості.
   Чудовим доповненням до виставки автентичного традиційного костюма стали роботи черкаської майстрині, справжньої чарівниці голки Наталії Некраси, яка продовжує стародавні традиції народної вишивки. Наталія Василівна передала для експонування кілька чоловічих сорочок та рушників. Особливою витонченістю та ажурністю зачаровує жіноча сорочка, вишита архаїчним способом «білим по білому». Глядачам майстриня розповіла про особливості вишивальних технік та орнаментів Черкащини.
     Одне із центральних місць експозиції зайняв унікальний фотопроект «Уквітчана», присвячений традиційним весільним головним уборам українок. Цей проект – результат спільної творчості черкаських фотомайстринь Анни Криворотової, Катерини Друзь та працівників відділу етнографії Черкаського обласного краєзнавчого музею. 
    Робота над «Уквітчаною» тривала близько року. За основу автори брали експонати краєзнавчого музею, а також шукали варіанти в Інтернеті. Майстрині власноруч виготовили півтора десятки головних уборів за мотивами віночків з різних регіонів України. 
     Ще століття тому весільний віночок для юних українок мав сакральне значення і був не лише прикрасою, а й оберегом. Тому для його створення обирались певні кольори та матеріали. Далеко не завжди вінок плели з живих квітів, адже весілля найчастіше справляли восени, а також узимку. Тому для виготовлення віночків використовували нитки, тканину, тирсу, папір чи віск. Ці ж матеріали намагались задіяти і авторки проекту. Однак – додавши трохи свого творчого дизайнерського бачення.
     Автори хотіли показати, що віночок – не така вже й давня традиція. Він і досі актуальний і користується великою популярністю. Тому моделями навмисне обирали сучасних дівчат, навіть із татуюванням, брекетами та пірсингом. Всього ж у фотопроекті взяли участь 15 юних черкаських красунь. 
   Експозицію виставки складають здебільшого віночки центрального регіону: Черкащини, Полтавщини, Київщини. Однак є й експонати з Одещини та Західної України. 
   Дуже природньо в експозицію «вписався» весільний віночок із Райгорода, переданий для виставки Галиною Миколаївною Коваленко, директором Райгородського сільського будинку культури. Такий віночок і букет, зроблені з кольорового паперу, фольги та воску, одягали молода та дружка, коли розносили «шишки», запрошуючи гостей на весілля. Навіть у 80-х – 90-х роках минулого століття така традиція була поширена у наших селах. Віночки й букети створила мама Галини Миколаївни – Катерина Зелена – жінка, яку в Райгороді знали усі. Окрім весільних віночків, вона виготовляла оклади для ікон.
    Віночок – це атрибут незаміжньої дівчини. У день весілля вона одягала вінок на голову востаннє. А під час весільного обряду, коли дівчина набувала іншого статусу, ставала «молодицею», її голову покривали хусткою. З цього часу вона вже не могла «засвітити волосся», тобто ходити з непокритою головою. Але бути гарною хочеться завжди, тим більше, що середній вік заміжньої жінки в ХІХ ст. – 21 рік. І саме після одруження та народження дітей жінка розквітає і набирається неповторної чарівності.
Підкреслити вроду жінці допомагали головні убори, найпоширенішими з яких є хустка. Способи пов’язування («вив’язування») хустки залежали від місцевої традиції та віку жінки. Крім того, кожна жінка вив’язувала хустку відповідно до її смаків, форми обличчя і т. ін. Гості свята мали змогу познайомитися з кількома способами святкового вив’язування хустки завдяки майстер-класу, який провела старший науковий співробітник історичного музею Наталя Пугач. 
     Ще одна експозиція, відкрита в історичному музеї до дня традиційного автентичного костюма, – виставка ляльки-мотанки, що безпосередньо пов’язана з темою свята. Адже кожна лялечка одягнена так, як одягалися наші бабусі й прабабусі. А, крім того, одяг для мотанок виготовляли із власних сорочок, спідниць, поясів, рушників – того, що вже не годилося для себе, рвалося на клаптики і віддавалося дітям, як говорили, «на кукли» чи «на ляльки».
  Автор виставки традиційної української вузлової ляльки –чигиринська майстриня Олена Черноус – талановитий педагог, керівник гуртка дитячої творчості. Серед її найрізноманітніших захоплень – виготовлення традиційної вузлової ляльки. З історію традиційної української ляльки-мотанки та творчістю Олени Черноус гостей свята познайомила науковий співробітник Кам’янського заповідника Алла Єфремцева.
     Незамінним аксесуаром жіночого народного костюма є прикраси, зокрема нагрудні. Кам’янська майстриня, автор оригінальних оздоб із бісеру Тетяна Абзелімова познайомила гостей свята із власними роботами, розповівши про традиційність та нові віяння у своїй творчості.
     Остання частина святкування Дня автентичного традиційного костюма була присвячена вокальним виступам солістів та аматорських колективів міста і району. Перед гостями та учасниками свята виступили Кіра Марченко та Оксана Котляр. Завідувачка відділу денного перебування територіального центру Наталя Чекаль представила фольклорні колективи Кам’янки, Грушківки та Райгорода, які порадували глядачів прекрасним виконанням українських народних пісень.
     На завершення дійства виступили голова правління кредитної спілки «Кредит-Союз» Володимир Олександрович Казарінов та директор Камянського державного історико-культурного заповідника Галина Михайлівна Таран. Усі учасники свята отримали подарунки від кредитної спілки.
П.С.Дякуємо за фото Александр Кущенко