В Кам’янському заповіднику продовжують згадувати життя і творчість Василя Симоненка, якому цього року могло б виповнитись 80 літ. Цього разу, до літературно-меморіального музею О.С.Пушкіна і П.І.Чайковського завітали учні 11-Б класу Кам’янської ЗОШ № 1 (другий день поспіль, але на інший захід, дякуємо їм та класному керівнику – Рубанович Л.О.). Ведучою літературно-пізнавального заходу була, звичайно, Таміла Чупак.

        Старшокласники прослухали інформацію про життєву стежину видатного поета, ознайомились з деякими його відомими віршами, дізнались інші цікаві факти пов’язані з його творчістю. Деякі поезії через звукозапис лунали вустами самого В.Симоненка, що додавало вражень до інформативного ознайомлення з персоною митця. Крім цього, звучали і пісні на його слова у чудовому виконанні Таміли Петрівни Чупак. Все це, звичайно, забезпечило всебічну увагу і гарне сприйняття.

    Василь Симоненко прожив недовге, але дуже насичене творче життя, заслуживши визнання не лише серед простих людей, але й визначних колег-поетів. Василь Стус, наприклад, називав його найвидатнішим “шістдесятником з шістесятників”, а численні його вірші не втрачають актуальності і сьогодні.

    Маючи невичерпне бажання до знань, володіючи чудовим інтелектом, прагнучи до правди й справедливості й головне сміливо називаючи себе українцем в роки панування космополітизму, він, напевно, не міг самовільно залишити цей світ. Через його ініціативу впорядкувати “биківняцькі могили”, відкрити людям правду про заборонені й нерозкриті сторінки історії, він був жорстоко побитий, через що тяжко захворів, а невдовзі й помер, не доживши до свого 29-річчя три тижні.

       Найкращі сини України в усі часи й сьогодні продовжують гинути за свою Батьківщину, ми ж маємо їх пам’ятати і передавати наступним поколінням інформацію про “терновий” поступ держави, щоб у майбутньому ніколи не допустити подібного. Василь Симоненко входить до числа цих обранців. Пам’ятаймо про нього, цінуймо, вірмо.