Ліна Костенко – найвідоміша українська поетеса сучасності, неперевершений майстер художнього слова. Її поезія – приклад самовідданого і шляхетного служіння народові. Своїм поетичним словом вона пробуджує почуття добра, справедливості, гідності, прагне краси і досконалості, творить у людині людину.

… і якби на те моя воля,

Написала б я скрізь курсивами:

Так багато на світі горя,

Люди, будьте взаємнокрасивими.

Ліна Костенко не втратила людську гідність і не зламалася в часи переслідувань. Її забороняли друкувати, а вона писала «в шухляду» впродовж 16 років і сподівалася, що колись люди таки прочитають її твори. Залишаючись нескореною, поетеса зберегла не лише власну честь і гідність, а й честь і гідність рідної літератури. Хто, як не Ліна Костенко, є прикладом для наслідування?

Тематичне заняття «Поет для епох» для учнів 8 класу ЗОШ №2 в музеї О.С.Пушкіна і П.І.Чайковського провела заступник директора Кам’янського державного історико-культурного заповідника Таміла Чупак. Учні поринули в яскраві та трагічні події життя поетеси, занурилися в історичну епоху «60-ників» і справжню магію поетичного Слова. Переконалися, що письменники завжди незримо присутні в усіх найважливіших подіях української історії, адже, «як в нації вождів нема, тоді вожді її поети».

Бо пам’ятайте, що на цій планеті,

Відколи сотворив її пан Бог,

Ще не було епохи для поетів,

Але були поети для епох.

І саме Ліна Костенко – такий поет «для епох». А ми – її щасливі сучасники, адже живем в один час із поетесою.