Вже перші кроки молодого П.І.Чайковського на композиторській ниві пов’язані з українською тематикою.
Влітку 1872 року в Кам'янці Київської губернії, в маєтку сестри Олександри Давидової він пише Другу симфонію, в якій використовує українські народні пісні «Ой, гуляв козак по Дону», «Ой, дзвони дзвонять» (пісня до гри в «Залізного ключа»), «Продай, милий, сиві бички» та «Журавель». Національний колорит музики відразу ж привернув увагу слухачів, які ще за життя композитора назвали Другу симфонію "Українською".
В одному з листів із Кам’янки митець зізнається, що «до обіду працює у гроті». Грот (штучна печера) був облаштований в кінці XVIII століття родиною Давидових, власників садиби, для літнього відпочинку, а також як архітектурна прикраса парку. І коли влітку на вулиці було спекотно, то в гроті, що за будь-якої пори зберігав прохолоду, добре відпочивалося і господарям, і гостям Кам'янки, а Чайковському напевно – ще й працювалося.
В листі братові Модестові від 2 листопада Петро Ілліч повідомляє: «… симфонія, яку я закінчую, до того мене поглинула, що я не можу взятися ні за що інше. Робота над геніальним твором (як називає мою симфонію Кондрат’єв) наближається до кінця і як тільки будуть розписані партії, так відразу ж відбудеться й виконання. Мені здається, що це мій найкращий твір, відносно закінченості форми, якості, у чому я до цього часу не виблискував».
Коли згодом композитор зустрівся в Петербурзі з колегами-музикантами, представниками «могучої кучки», то зіграв їм 4-ту частину симфонії, яка являє собою варіації на тему української народної жартівливої пісні «Журавель». Про цю зустріч П.І.Чайковський розповів братові: «Вся компанія ледве не розірвала мене на шматки від захвату, а пані Корсакова слізно молила аранжувати фінал в 4 руки».
Перше виконання Другої симфонії відбулося 26 січня 1873 року в Москві під керівництвом Миколи Рубінштейна. «Про виконання моєї симфонії ти вже мабуть знаєш із газет, – писав композитор братові, – вона мала великий успіх і особливо «Журавель» заслужив найбільш схвальні відгуки. Честь цього успіху я приписую не собі, а справжньому композитору означеного твору – Петру Герасимовичу (буфетнику Давидових у Кам'янці), який у той час, коли я створював і награвав «Журавля», постійно підходив до мене і підспівував: «Таки-таки дибле, таки-таки щипле». Далі композитор пише, що за свою симфонію отримав від Музичного товариства 300 крб., в наступному концерті вона знову прозвучить, й автору до цього дня готують овацію з подарунком. Сталося так, як і повідомляв Чайковський. Успіх був іще більший, публіка викликала композитора на сцену після кожної частини по кілька разів, а в кінці йому піднесли лавровий вінок зі срібним кубком.
Петро Ілліч, коли закінчував роботу, нерідко висловлювався про новий твір, як про свій найкращий. Так було і з Другою симфонією. Але через 7 років після написання твору композитор знову повернувся до нього, бо знайшов «поруч із вдалими моментами» багато слабких, назвав музику «незрілою і посередньою», спалив партитуру й вирішив переробити симфонію. Нову редакцію Чайковський зробив дуже швидко. Лише кілька днів працював над I частиною, залишивши без змін тільки інтродукцію (вступ). Значно переробив Скерцо (ІІІ ч.), скоротив Фінал (IV ч.), не змінив лише Анданте (ІІ ч.). «Тепер можу, поклавши руку на серце, сказати, що симфонія ця – гарна робота». Виконання Другої симфонії в новій редакції також користувалося незмінним успіхом у публіки. Сам композитор диригував нею у Харкові в 1893 році. Всіх вразила його манера диригування. Петро Ілліч тримав паличку не пальцями, як інші диригенти, а міцно затиснувши в кулаці. Спочатку музиканти перезиралися, але згодом звикли, пишаючись високою честю грати під керівництвом самого автора.
Друга симфонія – перший твір П.І.Чайковського, який став улюбленим і користувався незмінним успіхом серед слухачів ще за життя митця. Саме з неї розпочинається велика популярність композитора і вже надалі кожен його новий твір публіка сприйматиме з незмінною цікавістю і захватом.
У часи, коли композитор створював Другу симфонію, діяв циркуляр міністра освіти Валуєва, спрямований на знищення української культури, мови й пісні. Тож звернення Чайковського до української тематики, українського фольклору у складний для української культури період має велике значення для її підтримки і розвитку.
Друга симфонія не втратила своєї популярності і в наш час. Твір П.І.Чайковського входить до репертуару багатьох українських театрів та філармоній.

Таміла Чупак, заступник директора Кам'янського державного історико-культурного заповідника 
з наукової роботи