Кам'янський державний історико-культурний заповідник
Чт, 30.05.2024, 10:46
Меню сайту

Форма входу

Пошук

Календар
«  Жовтень 2020  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031

Архів записів

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 86

Наші друзі

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Календар свят
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Кам'янська районна державна адміністрація Міністерство культури України Управління культури Черкаської ОДА
Кам'янка 
Головна » 2020 » Жовтень » 30 » Київська княгиня Ольга – мудра державна діячка, сильна харизматична жінка, одна із золотих сторінок нашої багатовікової історії
19:16
Київська княгиня Ольга – мудра державна діячка, сильна харизматична жінка, одна із золотих сторінок нашої багатовікової історії

"О, богоблаженна Ольго, помолися за твоїх дітей Богу; мир міцний для Вітчизни нашої виблагай і відпущення гріхів усім, хто завжди прославляє тебе!" (із молитви до святої рівноапостольної княгині Ольги)

Липень, 24-й день. Представлення рівноапостольної Ольги, великої княгині Київської, в Святому Хрещенні Єлени.

Легендами овіяний образ княгині київської, дружини князя Ігоря — Ольги, мудрої державної діячки, керівника і воїна. Її діяльність залишила помітний слід у східнослов'янській історії Х ст. Це, певно, найвідоміша особа жіночої статі за всю нашу писану та неписану історію. Недаремно ж новітня Українська держава на відзначення заслуг жінок у розвитку Української держави, духовному відродженні нації, вихованні дітей встановила відзнаку Президента України "Орден княгині Ольги" I, II, III ступеня.

Чим найбільше запам’яталася українцями ця вольова сильна харизматична жінка? Тим, що була мудрою в правлінні? Чи, може, тим, що виховала свого внука як Великого Володимира – Хрестителя Київської Русі?

Велика княгиня Ольга (скандінавською — Хельга) відома широкому загалу як свята й рівноапостольна церковна діячка. Стародавні літописці, без сумніву, симпатизували княгині — дружині Ігоря й регентці у пору неповноліття їхнього сина Святослава. Вони часто описують її як вродливу, енергійну, хитру й передусім мудру правительку. Та найбільший комплімент робить цій жінці літописець-чоловік, повідомивши читача про її «чоловічий розум». Вихваляння, що ними щедро обсипали Ольгу монахи-літописці, почасти можна пояснити тим, що вона прийняла в 955 році християнство. Але навіть без цього Ольга лишалася б видатною правителькою.

Прибула вона до Києва 903 р. «Літопис руський» свідчить: «Коли Ігор виріс, він ходив у походи вслід за Олегом, і кожен слухався його. І привели йому жону із Пскова, на ім'я Ольга». І стала вона не лише дружиною, а й мудрою помічницею Ігоря. Дослідники по-різному відповідають на питання: де й коли народилася Ольга, з якої родини походила, чи була князівського роду? Найпоширенішою є думка, що дитинство княгині минуло в селі Вибути поблизу Пскова, де, мабуть, вона і зустрілася зі своїм майбутнім чоловіком, який покохав її за красу та незвичайний розум.

В Х ст.. відбулась одна з найцікавіших подій в історії Русі - древлянське повстання 945 р., причиною якого стала спроба Ігоря запровадити в Іскоростені повічний збір данини. Повсталі древляни убили Ігоря й рушили на Київ. Однак Ольга, котра лишалася у Києві з малим Святославом, зуміла обхитрити їх і згодом розгромила. Вона швидко й жорстоко помстилася за чоловіка.

Повість минулих літ містить епічне сказання про помсту княгині деревлянам за вбивство чоловіка. За цим сказанням деревляни надіслали до Києва послів, які запропонували Ользі стати дружиною деревлянського князя Мала. Перше посольство княгиня живцем поховала в човні, друге - спалила в лазні; в чому дослідники вбачають відображення реальних поховальних обрядів тих часів. Третьою помстою став похід на землю деревлян, де під приводом тризни над могилою Ігоря київські дружинники «посікли п'ять тисяч» деревлян, після чого відбулась річна облога міста Іскоростень, яка завершилась спаленням міста.

Після смерті Ігоря Ольга довгі роки сильною рукою правила великою державою від імені свого малолітнього сина.З історії знаємо, що князь залишив своїй дружині трохи занедбану державу. Знову зміцнити Київську Русь можна було тільки владною рукою.

Ольга першою навела лад у справі плати данини. Впровадила кілька видів платежів – "устави" та "уроки". Данину з древлян та інших племен відтоді ділили на три частини: дві йшли на Київ, а третя – на Вишгород, де була резиденція Ольги.

Княгиня налагодила промисловий відлов хутрових звірів, визначила території, які мали постачати державі відповідний товар. Та найбільше велич княгині Ольги виявилася в тому, що вона прийняла християнську віру і саме цим сильно піднесла авторитет свій і своєї держави в очах Візантії та християнських володарів Західної Європи.

Хрещення Ольги відзначають як визначну подію не лише вітчизняні джерела. Про це згадують і німецькі хроністи, і візантійський історик XI століття Скіліца. Хоча сама подія повита багатьма гіпотезами та суперечностями.

Існує цікава легенда, яка прославляє гострий розум княгині Ольги. Коли вона приїхала в Царгород (Константинополь), то її довго, десь близько півроку, протримали не допускаючи до зустрічі з імператором (за церемоніалом того часу). Нарешті після зустрічі з княгинею імператор помітив її красу і вирішив одружитись з нею. Княгиня Ольга була проти цього, але відкрито не виступила. Вона поставила умову, що перед одруженням вона має охреститись і хрещеним батьком має бути сам імператор Костянтин. Після хрещення імператор знову почав розмову про одруження, але у відповідь почув запитання : «Чи може донька одружуватись з батьком?». Зрозумівши, що його перехитрили, імператор відпустив Ольгу додому, багато обдарувавши. Однак хоч ця легенда красива, але дуже сумнівна. Тим більше, що коли посли імператора прибули у Київ, то їх теж протримали на річці Почайні з півроку перш ніж допустити до княгині Ольги.

Та все ж вірогідність цього факту історична критика ставить під сумнів. По-перше, видається дивним, що Константин Багрянородний, котрий так докладно описує церемонії, пов’язані з перебуванням Ольги в Царграді, жодним словом не прохопився про таку важливу подію як хрещення княгині. Отож і М.Грушевський (та й інші дослідники) припускав, що це хрещення сталося не в Константинополі, а після повернення Ольги додому. "Се хрещення її,— писав він,— мусимо класти десь коло часу подорожі до Царгорода, але скорше по ній, як перед нею, бо візантійські протоколи нічим ще не натякають, що Ольга була християнка". Повернувшись до Києва, княгиня, як свідчать давньоруські джерела, почала зносити язичницькі капища. Їй приписують ініціативу спорудження дерев’яної церкви святої Софії, що стояла, за повідомленням Іоакимівського літопису, в Києві, неподалік Золотих воріт. Храм цей знищила пожежа, і, можливо, саме на тому місці в дальшім часі було зведено кам`яний Софійський собор.

Після відвідин Константинополя у 957 році за свідченнями західноєвропейських джерел (Гільдесгаймські аннали) 959 року Ольга відправила посольство до німецького короля Оттона I, з запрошенням на Русь єпископа і священиків, на що король погодився і надіслав єпископа Адальберта. З перебуванням місії Оттона у Києві пов'язують ротонду Х століття, рештки якої виявлені археологами в межах так званого «города Кия». Посольство 962 року зазнало невдачі, сам єпископ ледве врятувався на зворотному шляху. У цій події дослідники вбачають як коливання між Римом і Константинополем у виборі віри, так і далекоглядну політику тиску на Константинополь, яку перед тим проводили Моравія і Болгарія, щоб домогтися найвигіднішого входження до церковної організації східної церкви.

Княгиня Ольга померла 11 (25) липня 969 року. Нібито на її прохання Святослав поховав матір за християнським звичаєм у київському храмі святого Миколая, що на Аскольдовій могилі. Онук княгині — святий рівноапостольний Володимир, переніс її мощі в знамениту Десятинну церкву Успіння Пресвятої Богородиці, перший кам'яний храм Давньоруської держави. Тоді ж, в період правління святого рівноапостольного князя Володимира, ще до офіційної канонізації, Ольгу стали вшановувати як святу.

Свята Рівноапостольна княгиня Ольга була канонізована у лику роівноапостольної в 1547 році з визначенням дня пам'яті 24 липня. Її пам'ять вшановується і православною, і католицькою церквами.

Іконографія великої княгині Ольги - традиційна для всіх рівноапостольних святих. Рівноапостольну Ольгу зображають на іконах стоячи. У правій руці - хрест, символ проповіді Христової, яку вели всі рівноапостольні святі, у лівій - символічне зображення храму.

Ще один традиційний образ святої Ольги - разом з рівноапостольним князем Володимиром.

У Києві, Коростені та Пскові поставлено пам'ятники княгині Ользі. ЇЇ ім'ям названо вулиці в багатьох містах України. Про княгиню знято фільм «Легенда про княгиню Ольгу». ЇЇ постать займає неабияке місце в українських літературних творах.

Тамара Боровко

науковий співробітник

історичного музею

Кам’янського державного

історико-культурного заповідника

Прикріплення: Картинка 1 · Картинка 2
Переглядів: 569 | Додав: zapovidnuk1995 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Кам'янський ДІКЗ © 2024
Конструктор сайтів - uCoz