Ім’я нашого земляка, прекрасного поета-лірика, перекладача, журналіста Данила Кононенка навіки поєднало Кам’янську і Кримську землю. Адже в Кам’янському районі, у Ребедайлівці, Данило Андрійович народився, тут пройшли його дитячі та юні літа. А в Криму поет служив у лавах Збройних Сил, навчався, одружився і залишився, щоб згодом стати одним з організаторів товариства української мови та його першим головою. Разом із друзями Данило Кононенко заснував газету «Кримська світлиця», в якій очолив відділ літератури та мистецтва, готував і видавав до неї додаток – дитячу газету «Джерельце». В Криму були видані його поетичні збірки: «Джерело» (1972), «На весняному березі» (1979), «Квітучих соняхів оркестр» (1982), «З любові й добра» (1989). Впродовж багатьох років поет був очільником Кримської організації Національної спілки письменників України.

Данило Андрійович ніколи не поривав теплих зв’язків з рідним краєм. Переписувався зі школами, бібліотеками, гуртками і, звичайно ж, з музеями. Поет розумів, що в історико-культурному заповіднику будуть надійно збережені матеріали, пов’язані з письменниками-земляками, і не втомлювався надсилати до Кам’янки посилки.

Коли Данило Кононенко відійшов за межу вічності, не переживши анексії Криму, його ім’ям у Кам’янці було названо вулицю, дитячу літературну студію (2016 р.), а також Всеукраїнську літературну премію (2018 р.). Юні поети і прозаїки з його рідної Кам’янки впродовж п’яти років беруть участь і перемагають у Всеукраїнському дитячому літературному конкурсі «Ми – діти твої, Україно» ім. Данила Кононенка, який тепер відбувається в Києві. А колись конкурс проходив на Кримській землі і незмінним його головою був наш земляк.

Під час нагородження кам’янських літстудійців у Києві в 2017 р., ми отримали безцінний дарунок із Криму від дружини поета – Ніни Миколаївни Кононенко – особистий «Кобзар» Данила Андрійовича, який був з ним ще в роки армійської служби. І ось знову – вітання з Криму – нова книга вибраного «Життя моє, вклоняюсь я тобі…» та пакунок рукописів, перекладів Данила Кононенка. Ніна Миколаївна написала в листі: «Переклади увійшли до книги у розділ VII «З братніх джерел». На мій погляд, вони ще раз підтверджують його професійність, трепетне ставлення до справжньої поезії та велику працездатність. Він був дуже дбайливим, чуйним і акуратним у всьому, що стосувалося людей та їх переживань, особливо, якщо це однодумці, друзі, родина.

Перепрошую, що турбую Вас своїм проханням зберегти ці рукописи. Тут, у нас у Криму їхнє майбутнє невизначене, а у фондах Вашого благословенного музею, я сподіваюся, вони збережуться пам’яттю земляків та, може, стануть першоджерелом для досліджень – літературознавчих, мовознавчих, культурологічних, історичних тощо».

Неможливо передати, настільки співробітники Кам’янського заповідника зворушені дорогоцінним для нас дарунком із Криму. Тримаючи в руках аркуші, списані почерком поета, не відступає відчуття, що ця звістка – від нього самого. Безумовно рукописи Данила Андрійовича будуть збережені в музейних фондах, деякі з них потраплять і до експозиції, а пам’ять про чудового поета, дуже гарну, шляхетну людину, завжди житиме в наших серцях.

Хочеться щиросердно подякувати всій родині Кононенків, а також їхнім друзям – головному редактору газети «Кримська світлиця» Віктору Качулі та актору, незмінному ведучому церемонії нагородження переможців дитячого літературного конкурсу «Ми – діти твої, Україно» Олександру Польченку, які привезли рукописи в Україну і змогли переправити нам.

Осліпнувши,

Ще можна з ковінькою

Дорогу додому віднайти.

Оглухнувши,

Ще будеш чути

Поскрипування дверей

Своєї хати.

Онімівши,

Будеш з друзями розмовляти

У спогадах.

Тільки втративши Батьківщину,

Будеш, як камінь,

Сліпий, глухий і німий.

Максим Танк.

Переклад з білоруської Данила Кононенка

Таміла Чупак,

заступник директора КДІКЗ з наукової роботи