Традиційною під час проведення Всеукраїнського фестивалю класичної музики у Кам’янці стала поетична сторінка в Пушкінському гроті – найдавнішій історичній та архітектурній пам’ятці кінця XVIII ст. Неймовірну мистецьку ауру було створено завдяки виставці скульптора Віталія Дахівника. Тож поети долучили своє трепетне, правдиве поетичне слово до загальної творчої атмосфери, захопивши у полон слухачів розмаїттям тем, образів.

Можливість висловити власні думки мовою віршів отримали письменники Національної спілки письменників України Анатолій Горбівненко, Іван Дубінін, Катерина Вербівська, Ганна Клименко-Синьоок і Таміла Чупак, а також письменники-земляки Ольга Симоненко, Алла Єфремцева, Марина Касян. Традиційно долучилися й діти – вихованці Кам’янської дитячої літературної студії «Брость» імені Данила Кононенка: Ростислав Юрик, Софія Захаренко, Діана Геріх, Яна Косюк, Поліна Касян.

Під ареалом затишку і прохолоди Анатолій Горбівненко розпочав читання поезією, присвяченою фестивалю.

Три століття збіглись на гулянку –

В Кам’янці музичний фестиваль!

Пушкін одягнувсь у вишиванку,

Притягнув Чайковському рояль.

Зазвучали музика і слово,

Скрипки обійня̀лися з людьми…

Стало скрізь немислимо казково –

Заспівали в Тясмині соми!

Хай квітує музика чарівна,

Щоби навіть небо розцвіло.

Літом править Кам’янка-царівна,

Упилося Тясмином весло.

Все п’яніє звуками до ранку –

Фестиваль – на те і фестиваль…

Пригорнув Чайковський вишиванку,

Пушкін спить, схилившись на рояль.

Щось медитативне було у зміні тембрів голосів, стилів, тематики в такому атмосферному місці, як грот, коли звучали поезії, сповнені любові до рідного краю, – Ольги Симоненко, Ростислава Юрика, Поліни Касян, патріотичні поезії Таміли Чупак, філософська лірика Ганни Синьоок, Івана Дубініна, Марини Касян, Софії Захаренко, пейзажна й філософська – Катерини Вербівської, інтимна лірика Алли Єфремцевої, Діани Геріх, уривок з дитячої казки Яни Косюк. Навіть міський голова В.І. Тірон продекламував О.С. Пушкіна та свій переспів на його вступ до поеми «Руслан і Людмила». Напевно у такій неповторній поетичні атмосфері його душа не могла залишатися байдужою, адже за виразом Ліна Костенко – «Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі»…

Галина Таран, директор Кам’янського державного історико-культурного заповідника